Для молодшого шкільного віку
Олександр Лук’яненко
Пізно вночі на темній лісовій стежці, де не горіли світляки й не було вартових сичів, Вовка перестріли троє невідомих.
— Ану, скидай кожуха! — сказав один.
Казки, легенди та байки для дітей українською мовою
Олександр Лук’яненко
Пізно вночі на темній лісовій стежці, де не горіли світляки й не було вартових сичів, Вовка перестріли троє невідомих.
— Ану, скидай кожуха! — сказав один.
Леонід Глібов. Байка
В одній долині, під горою,
Високий явір зеленів;
Край берега над чистою водою
Широкі віття розпустив;
Листочки з вітриком, жартуючи, шептались:
Олександр Лук’яненко
Наливними гронами серед різьбленого листя пишався Виноград, вигойдував свій рясноплід у золотому промінні сонця. Коли раптом заступила небо лиховісна чорна хмара, згубою крижаною вдарив з неї Град. «Капець Винограду, сікачем посічу на січку!» — сичав люто, й падала долі збита ягода, облітав зітнутий зелен лист.
Леонід Глібов. Байка
Раз на вікні, у панському будинку,
Патлатий Цуцик спочивав;
То ляже на бочок, то догори на спинку
Або на лапки морду клав.
Якраз проти вікна, звичайно під барканом,
Езоп
На зеленій галявині посеред лісу жив гарний олень. Віддавна тут мешкали його мати й бабуся, і всі мали це місце за свою домівку. Ніхто із звірів не заходив туди пастися, знаючи, що тамтешня трава належить оленеві.
Та якось золоторогий красень захворів; не міг ні бігати, ні пастися, лежав на зеленій траві й жалібно стогнав.
Почула той стогін коза, яка саме минала галявину. Підійшла до оленя, питає:
Езоп
Якось на зеленому схилі гори пасся гарний золоторогий олень. Був теплий, погожий осінній день. Та, на лихо, помітили оленя мисливці й помчали до нього. Олень теж побачив мисливців, але тоді вже, коли ті, цілячися з луків, підступилися близько.
«Лишенько моє, тепер ніяк утекти до лісу! – подумав олень. – Ану ж бо сховаюся в отому винограднику».
Олександр Лук’яненко
Ускочила спритненька Галушка до каструлі, де кипіли Вареники. «Зварять,— гадає собі, — вкупі, мо, й мене за Вареника матимуть».
Олександр Лук’яненко
У годинниковій майстерні зустрілися два Будильники.
— День добрий, друже! Чого тут опинився? — спитав один.
— Став жертвою людської невдячності! — сумно озвався другий.
Олександр Лук’яненко
— І за що тому Бурякові від людей шана, не розумію? — дивувався Будяк.
Воно, як глянути збоку, й справді дивно: Будяк розбудя- чився крислатий та пишний, малиновий його цвіт за версту видно; а Буряк виткнув при самій землі жмут гички — ото й усе.
Езоп
Мала одна жінка гарненьку білу курочку, лагідну, мов ягнятко.. Ходила собі білявка подвір’ям, дзьобала черв’яків та пила воду з калюжки. Щодня опівдні залазила в своє гніздо й довго там сиділа, а тоді вистрибувала звідти й кудкудакала на всю околицю, б’ючи крилами:
– Ко-ко-ко! Ко-ко-ко! Господине, я знесла тобі яєчко! Ходи забери. Лише рік тому сама я вилупилась з яєчка, а відтоді, як уперше знеслася, день у день дарую тобі яєчко. Ко-ко-ко! Ко-ко-ко!