Казки, легенди та байки для дітей українською мовою
Павло Глазовий
У зеленім чистім лузі,
Там, де тихо, як у вусі,
Недалеко від ріки,
В сяйві сонця золотого
Після дощику рясного
Вранці виросли грибки.
Всі веселі та пригожі,
На малих хлоп’яток схожі:
На голівках — шапочки,
Сині вічка, білі личка,
Сніжно-білі комірці.
Павло Глазовий
Як пригріло сонечко
У ясну годину,
Зелений Гарбузик
Виріс біля тину.
Повним та кругленьким
Став він карапузиком.
Одна була вада,
Що ріс боягузиком.
Мимо жабка скаче —
Він від страху плаче.
Павло Глазовий
У маленького Сергійка
Є для іграшок куток.
Там зібралося чимало
Розмальованих цяцьок.
Там лежать свисток і дзвоник,
Черепаха, зайчик, коник,
Кран підйомний і тягач,
Самоскид, літак і м’яч.
Раз увечері Сергійко перед сном
Сильно стукнув черепаху молотком.
Далі взяв коня за хвостика та — смик!
Наталя Забіла
1
Що колись в одній країні,
чи на взгір’ї, чи в долині
десь була хатинка бідна
на околиці села,
і жили в ній брат з сестрою,
юні красені обоє,
ще й сестричка їхня рідна —
хвора дівчинка мала.
Наталя Забіла
У колишні давні днини,
в незапам’ятні години,
що від них лише казки
залишились на віки, —
склалась казка чи билиця,
що була собі вдовиця,
і росла при ній дочка,
вередлива та бридка.
Павло Глазовий
НА ГОРОДІ СВЯТО, РАДОСТІ БАГАТО.
Одного прекрасного сонячного дня
На великому городі народилось Перченя.
Радів Перець-тато, радувалась мати,
Дуже веселилася рідня,
Бо було таке хороше, бо було таке потішне,
Бо було таке кумедне те маленьке Перченя.
Павло Глазовий
На вітрині в магазині,
В самім центрі міста,
З’явилися два хлопчики,
Зроблені із тіста.
Невеличкі хлопчики,
Наче два мізинці.
Таких роблять на фабриках
Діткам на гостинці.
Наталя Забіла
Приплив до нас кораблик,
З чужих країв приплив.
У трюмі повно яблук,
В каютах повно слив.
І все на нім казкове,
Небачене в житті:
Тамара Коломієць
Будівельники-бобри
Добре працювали —
У бору для дітвори
Школу збудували.
І таку звели, що ну! —
Подивитись варто:
І вікно на всю стіну,
І колоди-парти.
Наталя Забіла
Живуть собі в лісі друзі – зайчик та білочка. Уночі зайчик спить під деревом у норі, а білочка – на дереві вгорі. І тоді все навколо стихає, лиш вітерець кущі колихає.
Та як прокинуться вранці друзі – іде галас по всій окрузі! Бо такі вони пустуни, такі стрибуни та реготуни, таке з ранку до вечора коять, що весь ліс не має спокою. Як почнуть одне за одним ганятися, сторчака перекидатися, стрибати через кущі та пні, ще й горлати щосили пісні!..