Микола Зінчук

Микола Зінчук

На одному далекому острові жив щасливий народ. Не то щоб дуже щасливий був, але жив непогано. Повного щастя ніде нема і не може бути. Щастя і нещастя поряд. Сьогодні ти щасливий, а завтра недоля прийшла. Тож і на тому острові не всі були задоволені своїм становищем. Жили там люди в гарному кліматі і в достатку, але деяким хотілося ще кращого життя.

Читати далі

Микола Зінчук

Тато змайстрував Василькові дерев’яну шаблю. Хлопчик почепив шаблю до бока і гордо пройшовся вулицею, щоб усі бачили, який він герой. Але що так ходити вулицею! Йому хотілося вчинити щось незвичайне. «Піду-но я в ліс», — подумав Василько і звернув на стежку, що вела до лісу.

Читати далі

Микола Зінчук

Уночі зайці погризли кору молодих яблуньок. Вранці тато вийшов надвір і зразу побачив світлі плями на тонких яблуневих стовбурцях. І навкруги на снігу заячі сліди.

— Я їм дам, — сказав тато і пішов купувати набої до мисливської рушниці.

Читати далі

Микола Зінчук

В одної вдови була дочка на ім’я Галя. І така вона була гарна, така прекрасна, що в світі такої більше не було. З найдальших сіл приходили люди, щоб помилуватися її красою. І дізнався про ту красу пан Деришкура. Приїхав він, подивився на красуню і сказав:

Читати далі

Микола Зінчук

Жив собі чоловік із жінкою і мали хлопчика. Звався той хлопчик Тарасиком. Був Тарасик жвавий і розумний, але чомусь не ріс. Минали роки, інші діти росли й ставали великими, а Тарасик як був, так і залишився малюком. Жили вони бідно. Мама часто ходила в ліс по гриби, по ягоди. Дрова теж носила в’язками з лісу.

Читати далі

Микола Зінчук

Жив собі Великий Музика. Його обтяжувала суєта навколишнього життя. Не хотів Музика ні багатства, ні слави, а тільки радощів спілкування з музикою і природою. Він поселився з жінкою на відлюдді, на самому краю села під лісом.

Читати далі

Микола Зінчук

Прилетіли шпаки. Спочатку вони трималися зграйкою, а потім розділилися на пари і розсипалися хто куди. Старий Танасій, дідусь десятирічного Миколки, ще взимку змайстрував гарну шпаківню і почепив її на яблуню. На третій день після того, як прилетіли шпаки, Миколка вийшов раненько надвір, глянув, а на яблуні коло шпаківні сидять на гілочці двоє шпаків і весело щебечуть. Вони ніби й не цікавилися шпаківнею. Та то тільки так здавалося, що не цікавилися. Шпаки зразу розібрали, що то для них добре житло. Поки Миколка був у школі, вони наносили в шпаківню сухих травинок, соломи, пір’ячка і влаштували собі зручне гніздечко.

Читати далі

Микола Зінчук

Хтось підкинув під лікарню маленьке щенятко. Чергова медсестра вийшла вранці надвір і побачила, що збоку під дверима сидить крихітний собачка, весь руденький, а вушка й мордочка чорні, ніби засмалені. Щенятко було схоже на вівчарку, але мало криві, як у такси, передні лапки.

Читати далі