Як Черепаха черепицю робила

Для молодшого шкільного віку

Олександр Лук’яненко

Дощове видалося літо, й дашки над хатинами лісових мешканців,— у кого домівка під соломою, в кого під очеретом,— почали протікати. Відтак ухвалила вся мокра громада: час уже замінити ті нетривкі матеріали черепицею: вона ж бо й для ока любіша і, головне, на довгий вік.

Читати далі

Тінь

Для молодшого шкільного віку

Олександр Лук’яненко

Багато років стояв понад шляхом велетень Дуб. Вік його Тіні був менший, бо в дні, коли над Дубом клубочилися хмари, вона пропадала. Та тільки-но минала негода й знову виглядало сонце, Тінь поверталася, щоб зайняти своє місце — часом більше, ніж сам Дуб.

Читати далі

Лисова поміч

Для молодшого шкільного віку

Олександр Лук’яненко

Притюпав Лис до сусіда Борсука та й каже:

— Добряча в мене нора, гріх скаржитись. Суха, тепла, із запасним виходом. Одна лиш морока: блошви в підстілці страх скільки розплодилося, й кусюча, клята, не дає спокою. Оце зараз скупався і думаю собі: треба ту трухлявину викинути, свіженького понаносити… Чи не допоможеш, сусіде?

Читати далі

Цяцькований Лев

Для молодшого шкільного віку

Олександр Лук’яненко

Усе було б гаразд, якби Левові не сказали, що він — цар звірів.

«Гм,— зміркував Лев,— коли я цар, то й вигляд у мене має бути царський. Треба якнайпишніше прикрасити свою стару шкуру…»

Подбати про царське вбрання він доручив двом Мавпам. Ті у лев’ячу гриву понастромляли пір’я з хвоста павича, на шию почепили намисто із зубів акули, а шкуру густо посипали пилком, струшеним з крилець десяти тисяч барвистих метеликів. Лев блищав і мінився на сонці всіма кольорами райдуги.

Читати далі

Ведмідь чхнув

Для молодшого шкільного віку

Олександр Лук’яненко

У лісі почалася епідемія грипу.

— Кха, кха, кха! — бухикав у норі Борсук.

— Хр-рю-с-с, хр-рю-с-с! — чмихав у лопух Дикий Кабан.

— Пить, пить, пить! — жалісно попискувала Білочка, прикута до дупла високою температурою.

Читати далі

Бобер і Лис

Для молодшого шкільного віку

Олександр Лук’яненко

Лис блаженно хропів у норі, коли спалахнула лісова пожежа. Втягнув носом дим, вискочив,— а довкіл горить, тріщить, гогоче. Рятуйся, хто може!..

Задихаючись від чаду, з обсмаленими вухами добіг якось до берега річки та й заметушився. Річка що широка, що глибока, а плавець він нікудишній, ще й лапи геть попік: і до середини чи догребе, пустить бульки.

Читати далі