Брати Грімм
Було в однієї вдови дві дочки: одна була вродлива й працьовита, а друга дочка – ледача. Але мати більше любила ледачу, бо вона була її рідна дочка, а тій іншій доводилося виконувати всяку роботу і бути в домі золушкою.
Брати Грімм
Королева бджіл
Брати Грімм
Якось двоє королевичів подалися у світ шукати пригод. Захопило їх там у свій вир життя, збилися вони на манівці, та вже й не вернулися додому. Тоді найменший королевич, якого всі звали Дурником, пішов шукати братів. Та коли він нарешті знайшов їх, ті почали сміятися з нього.
Снігуронька
Брати Грімм
Це відбулося посеред зими. Падали сніжинки, неначе пух з неба, і сиділа королева біля вікна, а рама його була з чорного дерева, – і королева шила. Шиючи, задивилася вона на сніг і вколола голкою пальця – впало три краплі крові на сніг. А червоне на білому снігу виглядало так гарно, що подумала вона про себе: «От коли б народилася в мене дитина, біла, як сніг, і рум’яна, як кров, і чорноволоса, як дерево на віконній рамі!»
Хлопчик-мізинчик
Брати Грімм
Жив на світі бідний селянин. Якось увечері розпалював він вогонь у грубці, а жінка пряла. Ось він і каже:
– Сумно мені, що в нас нема дітей. У нашій хаті так тихо, а по сусідських он як гамірно та весело!
– Атож, – зітхнула жінка, – якби нам хоч однісіньке, хоч завбільшки з мізинчик дитятко, і то б я була рада. Ми б його щиро любили!
І трапилось так, що жінка занедужала, а через сім місяців у неї знайшовся хлопчик. Був він гарненький і здоровенький, тільки невеличкий – завбільшки з палець. Вони й сказали:
– Так і сталося, як ми бажали, є в нас любе дитя.
І назвали хлоп’я Мізинчиком – адже воно було таке малесеньке.
Батько й мати добре годували й доглядали хлопчика, але він не підростав анітрішечки – лишався такий, як і народився. Та оченятка в нього були розумні, і незабаром став він кмітливий і спритний – хоч за що візьметься, в усьому йому щастить.