Для дошкільного віку
Російська народна казка
У мачухи була пасербиця і рідна дочка. Рідна що не зробить, за все її по голівці гладять та примовляють: розумниця! А пасербиця як не годить — нічим не догодить, все не так, усе погано.
Російські народні казки
СНІГУРОНЬКА
Для дошкільного віку
Російська народна казка
Жили на світі старий із старою. Жили вони добре, та от тільки лихо — не було в них дітей. Дуже журилися вони, що під старість самотні лишилися, та нічого не могли вдіяти.
Крихітка-хіврунька
Для молодшого шкільного віку
Російська народна казка
Була собі на світі дівчинка Крихітка-Хіврунька. Рідна мати та батько її померли, як вона ще малою була. Зосталася Крихітка-Хіврунька у чужих людей, у злої Бобилихи. Бобилиха її роботою морила, шматком хліба корила.
Маша і ведмідь
Слухати казку “Маша і ведмідь”:
Російська народна казка
Жили собі дід і баба, і була в них онучка Маша. Була вона дуже добра дівчинка, у всьому допомагала дідові з бабою — і дровець принесе, і піч напалить, і обід зварить, і в хаті прибере. Дід з бабою Машу дуже любили і не уявляли своє життя без неї.
Якось пішла Маша з подружками в ліс по гриби і ягоди. Назбирала повного копійка, та й не помітила, як відстала від подружок і заблукала.
Ліс густий-прегустий, незнайомий. Не знає Маша, як з лісу вийти.
Лисиця та вовк
Російська народна казка
Сильно зголодніла Лисиця.
Біжить по дорозі і дивиться по сторонах: чи не можна де-небудь щось їстівне знайти ?
Бачить вона: везе чоловік на санях мерзлу рибу.
– Непогано б рибки покуштувати, – подумала Лисиця.
Півник — золотий гребінець
Російська народна казка
Жили-були кіт, дрізд та півник — золотий гребінець. Жили вони в лісі, у хатинці. Кіт та дрізд ідуть у ліс дрова рубати, а півника дома одного залишають. Ідуть – суворо наказують:
– Ми підемо далеко, а ти залишайся вдома, та сиди тихо нікому не відповідай. Коли прийде лисиця, у віконце не визирай.
Наказали та й пішли.
Дізналася лисиця, що кота і дрозда у будинку немає, прибігла до хатинки, сіла під віконце і заспівала:
Як лисиця з вівцею вовка покарали
Російська народна казк
Жила-була в одного селянина Вівця. Незлюбив її господар, причіпками замучив! Вирішила вона піти з дому.
Йшла собі, йшла. Зустрілось їй Лисиця:
– Ти куди, Овечко, прямуєш?
– Так от, Лисичко-сестричко, пішла я від селянина, жити у нього не можу. Що ні станеться: чи козел сіно розкидає, чи баран огорожу повалить, постійно у нього я, Вівця, у всьому винна.
Вовк та козенята
Для дошкільного віку
Російська народна казка
Була собі коза з козенятами. Ходила коза до лісу їсти шовкову травицю, пити холодну водицю.
Тільки піде вона – козенята замкнуть хатинку і самі нікуди не виходять. Повернеться коза, постукає в двері й заспіває:
Крилатий, волохатий та маслений
Російська народна казка
Край лісу, в теплій хатинці, жили собі три братики: горобець крилатий, пацючок волохатий та млинець маслений.
Горобець з поля прилетів, пацючок від кота втік, млинець зі сковорідки зіскочив та прикотився в ліс.
Жили вони, не тужили, поміж себе дружили. Кожен своє діло робив, іншим допомагав. Горобець їжу приносив – з поля зернят, з лісу грибів, з городу бобів. Пацючок дрова рубав та пічку топив, а млинець борщ та кашу варив.
Іван – селянський син і Чудо-юдо
Російська народна казка
В деякому царстві, в декотрому державстві жили собі дід та баба, і було в них три сини. Найменшого звали Іванком. Жили вони – не ледарювали, цілий день працювали, землю орали та хліб висівали.
Рознеслася враз у тому царстві-державстві звістка недобра: збирається Чудо-юдо погане на їхню землю напасти, всіх людей погубити, міста-села вогнем попалити. Затужили дід та баба, загорювали. А сини їм кажуть: