Для молодшого шкільного віку
Дмитро Павличко
Знесла курочка яйце
І давай кричать про це.
— Куд-кудак, куд-кудак —
Знесла яйце, як ходак! *
Казки, легенди та байки для дітей українською мовою
Дмитро Павличко
Знесла курочка яйце
І давай кричать про це.
— Куд-кудак, куд-кудак —
Знесла яйце, як ходак! *
Дмитро Павличко
До кравця, до свого друга,
Вбіг задиханий папуга.
— На концерт лечу,— кричить,—
Фрак поший мені за мить!
Дмитро Павличко
Ходить бузько по мочарах
У червоних чоботярах,
Дивиться в прозору воду,
Ганить жаб’ячу породу:
— Боже, як мені набридло
Це моє болотне їдло,
Ці витрішкуваті жаби
Без найменшої приваби!
Дмитро Павличко
(За народними мотивами)
— Де ти, киценько, була?
— Я була аж край села.
— Що ти, кицю, там робила?
— Хвостом жито молотила.
— А може, то був овес?
— Ні, овес молотив пес.
Дмитро Павличко
Поема
1
Це було давно-давно
У карпатськім краї,
Ще коли літали там
Лебедині зграї.
Диків, лисів і кізлиць
Множество ходило.
Спав собі за кожним пнем
Бурий ведмедило.
Іван Франко
І
Але ж се все байки! — в один голос закричали Діти, коли я скінчив оповідати їм оте все, що написано в тій книжці.
— Так, дітоньки, байки. А знаєте ви, що то байка?
— Знаємо, знаємо! То щось таке, що не є правда.
— Овва! А хто ж то сказав вам се?
Павло Глазовий
У зеленім чистім лузі,
Там, де тихо, як у вусі,
Недалеко від ріки,
В сяйві сонця золотого
Після дощику рясного
Вранці виросли грибки.
Всі веселі та пригожі,
На малих хлоп’яток схожі:
На голівках — шапочки,
Сині вічка, білі личка,
Сніжно-білі комірці.
Павло Глазовий
Як пригріло сонечко
У ясну годину,
Зелений Гарбузик
Виріс біля тину.
Повним та кругленьким
Став він карапузиком.
Одна була вада,
Що ріс боягузиком.
Мимо жабка скаче —
Він від страху плаче.
Павло Глазовий
У маленького Сергійка
Є для іграшок куток.
Там зібралося чимало
Розмальованих цяцьок.
Там лежать свисток і дзвоник,
Черепаха, зайчик, коник,
Кран підйомний і тягач,
Самоскид, літак і м’яч.
Раз увечері Сергійко перед сном
Сильно стукнув черепаху молотком.
Далі взяв коня за хвостика та — смик!
Наталя Забіла
1
Що колись в одній країні,
чи на взгір’ї, чи в долині
десь була хатинка бідна
на околиці села,
і жили в ній брат з сестрою,
юні красені обоє,
ще й сестричка їхня рідна —
хвора дівчинка мала.