Для дошкільного віку
Дмитро Демерджі
Сидить ведмежа на містку в холодочку —
Прийшло наловити на юшку линочків.
Цілу годину рибалка сидить,
Не зводить очей з поплавка ні на мить.
Риба навколо скидається.
Тремтить поплавочок, гойдається.
Добрячий живець на гачку — черв’ячок.
Тільки… лини обминають гачок!
Що трапилось?- дивується Волохатик.— Завжди так добре ловилося? — І тут він помічає Метелика.
— А-га! Це ти линків лякаєш?! — крикнув Волохатик і замахнувся було на Метелика сачком — та посковзнувся і шубовснув у воду!
— Рятуйте! — кричить ведмежа. —
Потопаю!
Рятуйте, ряту… —
І вже бульби пускає.
Хто в лісі ці крики почує?
Ой, хто Ведмежатко врятує?!
На щастя, поблизу пробігало зайча Лапанок. Почувши крики…
Враз на місток Лапанок вибігає,
Ведмедику гілку зайча простягає,
Гукає: „Тримайсь! Не лякайся!
За гілку, За гілку хапайся!“
Витяг Лапанок ведмедика з води, а тоді й каже:
„Хочеш, ми будем з тобою дружити?
Хочеш — в дуплі разом будемо жити!”
Волохатик давно шукав собі хорошого товариша і відразу ж погодився. Поки він грівся на сонечку — повне відерце риби наловило для нього зайча.
От ідуть рибалки удвох додому — до зайчаткової хатки. Коли чують.
„Чім-чілім! Чілім-чурі! “ —
Хтось щебече угорі
То дві ластівки літають.
Звірів і птахів скликають:
«Швидше, швидше до калюжі!
Хтось упав і стогне дуже!»
Звірята відразу кинулись туди.
Справді: хтось у грязюці лежить і стогне.
„Хто ти?” питають. — А з калюжі:
— Хрю-хрю-хрю! Кувіть! Кувіть!
Не чіпайте, одійдіть!
Я — Сердитий Чуча-злюка!
Я — з усіх марюк марюка!
Геть ідіть! Кувіть — куві-іть!
Та друзі не злякалися: вони впізнали неохайне порося Чучу і почали його соромити: „Хіба можна в такому бруді валятися?
Хіба можна замазурою бути?“
Вирішили Лапанок з Волохатиком скупати порося. І як воно не пручалося, як не кричало — повели до джерела.
З-під каменя водичка б’є — чиста, прохолодна. Почали удвох купати замазуру. Помили всю грязюку! Тепер Чуча зовсім не схожий на Страшного Марюку!
Дивиться Чуча на себе в лісове озеречко біля джерела і дивується: „Невже я такий красивий”? А тоді каже звірятам:
Більш марюкою не буду я, не буду!
До калюжі і дорогу я забуду!
Хочу вам я другом вірним стати,
Хочу з вами товаришувати!
Повірили друзі Чучі і вирішили взяти його з собою. Вони утрьох пішли до зайчатковоії хатки-дупла, а по дорозі пісеньку веселу заспівали:
Дружба —вище над усе!
Дружба!
Дружба щастя всім несе!
Дружба!
На галяві, на квітучій
Дуб стоїть — старий, могучий.
В дубі — затишне дупло,
В нім зайчаткове житло.
Хоч на трьох і тіснувата
Побігайчикова хата,
Сумувать не довелось —
Друзям весело жилось!
Якось під час прогулянки зустріли звірята їжака. Той чіпляв об’яву, в якій писалося, що в Лісовому Клубі відбудеться концерт. їжак пояснив, де той Клуб:
— Звідси ви ідіть направо —
Буде річка, переправа
На той бік переїжджайте —
Там Сороку погукайте!
Ще ніколи троє друзів не були на концерті. Вони зараз же побігли до річки. Ось і переправа. Пліт на воді, а на плоту — моряк Бобер.
Люльку вусатий Бобер запалив,
Друзів до себе на пліт посадив.
Взяв він у лапи дебелу жердину —
Пліт понесло по воді, мов пір’їну!
Переїхали. Подякували Боброві. А Чуча уже гукає: „Агов, Сороко! Де ти?“ Прилетіла білобока, сіла на гілку. „Скре- ке-ке! — затріщала. — Хто тут до клубу?
Я згори показуватиму дорогу. Тільки — бігом! Бо запізнимось, початок рівно о восьмій!
Побігли звірята на Сорочин голос. Попереду зайча, за ним порося. Останнім біг Волохатик: “він все відставав, бо раз у раз спинявся, щоб подивитися, котра година.
Ось і Клуб на галявині. „Скре-ке-ке’“ — застрочила Сорока. „Ура!“— весело закричали друзі і кинулися до брами. Але вона була вже зачинена. Запізнилися…
— Ох, як жаль! -зітхав Волохатик. Яка неприємність! захрюкало порося.
І тут… сталося несподіване ..
— Слон, Слон іде! Великий музикант іде! — раптом заскрекотала Сорока.
На галявину вийшов Слон. „Ех, запізнився!— пробасив гігант. — Треба викликати Мушку“
— Він поклав на землю контрабас у футлярі і поважно попрямував до брами.
Звірята були не з полохливих.
Вони не злякались Слона і швидко зміркували, як потрапити на концерт! Доки велетень дзвонив черговому песику Мушці, штукарі затягли в кущі контрабас, а самі влаштувалися у футлярі!
Мушка відчинив браму і привітався з музикантом. Не знаючи про витівку звірят, Слон взяв футляр і поспішив до зали. Але раптом відчув щось у футлярі ворушиться! „ Що! воно?!—думає Слон.»—Ану, подивлюся!”
Поклав футляр на землю і тільки відчинив кришку, як троє штукарів вистрибнули звідти і побігли, „Ловіть! бешкетників!“ — загримів Слон і розгнівався, але потім розсміявся: „Хо- хо-о! Стривайте, а де ж ці штукарі поділи мій контрабас?!“
Мушка швидко розшукав пропажу.
Так троє пустунів проскочили в зал. В цей час якраз пролунав третій дзвоник.Тут було багато різних звірів і птахів. В першому ряду, біля веселого Ослика.
Як затихнув третій дзвоник — Вийшов птах до мікрофону, Дивовижний красень-птах! Хтось у залі скрикнув: „Ах!“
Враз навкруг зашепотіли:
— Дзьоб який! А крила, крила!
То був Папуга. Він привітав присутніх і оголосив початок концерту.
Першим на сцену вийшов Півень з гітарою. За ним вибігли Каченятко і Жабеня. Вони майстерно виконали жартівливий танець „Кряк-Ков-Як“. Танець дуже сподобався, бо всі довго кричали: „браво! браво!“
Після танцюристів на сцену вибігло троє акробатів — Квак, Кувик і Куви- квик. Вони показали красиві циркові вправи під музику. На роялі грала Білочка. Глядачі знову дякували артистам, знов вигукували: „браво! браво!”
Потім Папуга оголосив новий номер: „Танець павлинів“. Музика заграла і…
З-за куліси — величава
Виплива красуня Пава.
І виходить їй назустріч
Ще красивіший Павич.
Уклонились танцюристи
І завихрилися вмить!
Тільки пір’я променисте,
Як веселонька, горить!
На сцену злетіла Синичка-співачка, за рояль сів сам… Слон! (Він умів грати не тільки на контрабасі!) Почала синичка пісню, але (яка неприємність!) в неї нічого не вийшло! Співачка з’їла багато морозива і… охрипла!
Слон сильно вдарив по клавішах і, сердитий, пішов за куліси…
В залі зчинився було галас! Але Папуга оголосив останній номер!
Завіса розсунулась і на сцені всі побачили Лісовий Джаз-Оркестр.
Джазом Мавпа диригує — Чорна паличка в руці.
То притопне-пританцює,
То пригра на язиці!
Музиканти й собі
Так стараються,
Що, здається, й дуби
Розважаються!
Всі птахи і звірі разом
Закричали: „Браво джазу! Браво!
Браво! Браво! Біс!“ —
Покотилось на весь ліс.
На цьому цікавий лісовий концерт кінчився. Веселі, радісні поверталися додому і троє друзів. Ішли вони лісом і голосно співали свою улюблену пісеньку:
Дружба вище над усе!
Дружба!
Дружба радість нам несе!
Дружба!