Казки, легенди та байки для дітей українською мовою
Індійська народна казка
Мале шакаленя, зголоднівши, якось прибрело до річки, бо від свого розумного батька не раз чувало, що там можна завжди знайти поживу. Воно й не здогадувалося, що в тій річці живе страшний і ненажерний крокодил. Не передчуваючи лиха, шакаленя бродило понад річкою й шукало хоча б малесенької рибинки або крабика. А крокодил, зарившись у багнюку неподалік, не спускав з шакаленяти очей і чекав слушної миті, щоб схопити його. І таки діждався!
Індійська народна казка
Лютий і жорстокий тигр попався якось у пастку. Він ревів і метався в клітці, ламав залізне пруття — та все було марно. І коли він уже втратив останню надію вирватися, на його щастя, саме проходив один чоловік. Тигр, побачивши його, стрепенувся, жалібно завуркотів і мовив:
Індійська народна казка
Цариця країни Кунтали бавилася зі своїм маленьким сином, а цар сидів осторонь і дивився на це зворушливе видовище. Дитинча аж заходилося дзвінким веселим сміхом.
— Глянь, його личко схоже на повний місяць! — не стримуючи захоплення, звернулася цариця до царя.
— Атож, він справжнісінький ясний місяць,— визнав цар. — А коли сміється, то ніби все довкола аж розквітає.
Для молодшого шкільного віку
Індійська народна казка
У одному місті жили дві мавпи. Вони були дуже розсіяні. Одну звали Гилку, а іншу – Джапту. Обидві були великі любителі плодів, тому що вони десь читали, що плоди корисні для здоров’я: будеш їх є і станеш красивим і спритним.
Одного разу вони відправилися побродити по лісу і побачили там велику яблуню із стиглими плодами, і їм захотілося понести додому більше яблук. Але в що ж їх узяти? Адже у них навіть хустки з собою не було.
Для молодшого шкільного віку
Індійська народна казка
У лісовому краю жив шакал на ймення Чандарава. Одного разу від лютого голоду він забився у місто. З усіх сторін збіглися голодні пси і, голосно гавкаючи, кинулися на нього. Нещадно покусаний, рятуючи життя, шакал шмигнув у дім маляра, а там ускочив у велику бочку із синьою фарбою. Звідти він виліз геть синій. Пси, що чекали на нього під дверима дому, навіть не впізнали його, і пофарбований шакал спокійно побіг до рідного лісу.