ДВА МОРОЗИ

Борис Грiнченко

Ой гуляли в полі два морози,
Два морози, два рідненьких брати.
Брат старіший звався Ніс Червоний,
А молодший — Синій Ніс на ймення.
Ой гуляють в полі два морози,
Поле чисте в кригу зодягають.
І говорить менший так до брата:
— Ой, мій братику, Червоний Носе!

Читати далі

Зайці та жаби

Борис Грiнченко

Посходились зайцi в лiсi та й стали тужити:

— Не дають нам на цiм свiтi спокiйно прожити:

Нас i люди убивають, i вовки, й лисицi,

І орлятам на поживу ловлять нас орлицi.

Читати далі

МАРУСЯ ТА КНЯЗЕНКО

Борис Грiнченко

(Покинута в лісі дівчина)

І

Ой, умерла жінка в чоловіка,
А в нього ж то дочка Маруся —
Не зросла до розуму, підліток,
І хазяйство в нього чималеньке.
Чоловік той думає-гадає:

Читати далі

ДУМА ПРО КНЯГИНЮ-КОБЗАРЯ

Борис Грiнченко

(З народного поля)

І

Ой то не білий туман землю скрізь покриває,
А то князь молодий у похід виступає,
З військом рушає,
Турчина воювати,
Слави собі вояцької-молодецької залучати.
До своєї землі ще землі придбати.

Читати далі

СІРКО

Борис Грiнченко

Був колись Сірко-собака,
Жив у чоловіка,
І була йому робота
Дуже невелика:
Од вовків глядіть худобу,
Звіра відганяти,
А удень, як наїсися,
То лягай і спати.

Читати далі

ДІВЧИНА ЛЕСЯ

Борис Грiнченко

І

У гаях була хатка убога,
Чоловік жив там з жінкою вкупі,
Одинокі були і бездітні
Ось, пішли вони Бога прохати
Аж у Київ, у Лавру святую:
— Дай нам, Боже єдиний, дитину!

Читати далі

КУЗЬМИНА

Борис Грiнченко

В селі невеликім жила собі тихо
Розумна та мудра вдова Василиха.
Вона в себе мала гарную дитину:
Єдиного сина на ймення Кузьмину.
Вона того сина любила-кохала,
Щодня на все добре його наставляла,
А щоб краще слухавсь та тямив науку,—
Пускала по йому гулять свою руку:

Читати далі

КРУК, ВЕЛИКА ПТИЦЯ

Борис Грiнченко

(З народного поля)

Жив собі колись на світі
Крук, велика птиця;
Звик собі він тихо жити,
Тим та сим живиться.
Всі птахи його у лісі
Дуже поважали,
Як збирались у громаду,
На покуть пускали.

Читати далі

СИРІТКА

Борис Грiнченко

Умирає мати,
Дочку покидає;
Не женитись батько
Жінці присягає.

На могилі в неї
Трава зеленіє,
А присяги батько
Держати не вміє.

Читати далі

ДУРЕНЬ ДУМКОЮ БАГАТІЄ

Борис Грiнченко

Наш Іван кохавсь у мріях –
Думкою літає
Та скарби усе знаходе,
Гроші здобуває.

Одного разу пішов він
На баштан до пана,
Огірочки молоденькі
Звабили Івана.

Читати далі