Співуча пір’їнка

Для молодшого шкільного віку

Василь Сухомлинський

Є на світі дивовижний птах — Стрепет. Він співає… чим, як ви думаєте, діти? Він співає крилом. Має він у своєму крилі особливу співучу пір’їнку. Летить Стрепет, і коли захочеться йому співати, то розправляє крила так, що співуча пір’їнка висувається і настроюється на спів. Лунає тонкий свист. Схожий він і на звучання найтоншої струни, коли по ній водити смичком, і на пісню вітру в тонкій стеблині очерету.

Читати далі

Ластівки прощаються з рідни краєм

Для молодшого шкільного віку

Василь Сухомлинський

Багато років під стріхою однієї хатини жили ластівки. Весною вони повертались з вирію, ластів’ят виводили, а восени відлітали в теплі краї. У хатині жили батько й мати, була в них дівчинка Оленка. Вона з нетерпінням чекала теплого весняного дня, коли з’являються ластівки. Це було для Оленки справжнім святом. Улітку дівчинка любила дивитись, як ластівки годують пташенят, вкладаються спати.

Читати далі

Дід Осінник

Для молодшого шкільного віку

Василь Сухомлинський

У темному лісі живе дід Осінник. спить на сухому листі й сторожко прислухається до пташиного співу. Як тільки почує сумну журавлину пісню — курли-курли — підводиться й каже:

— Прийшла моя година. Відлітають до теплого журавлі.

Читати далі

Зелена коса, червона комора

Для молодшого шкільного віку

Василь Сухомлинський

Поклала бабуся в землю насінину моркви. Не забарився і теплий весняний дощик. Проросла насінина. в землю поліз червоненький корінець, а до сонця піднявся і пагінець.

Ідуть дощі, земля п’є воду. Зелений пагінець став кучерявою косою. А корінець усе довшає й довшає. Незабаром він став уже такий, як пагінець. А потім і товстішати став. Ось уже як бочечка  кругленький, червоний.

Читати далі

Осінні сни клена

Для молодшого шкільного віку

Василь Сухомлинський

Ми пішли до лісу подивитись на осіннє вбрання дерев. Зупинились біля високого клена. Посідали. Яка краса відкрилася перед нами! стоїть клен у яскравому барвистому вбранні, а листочки ж ні затремтять, ні зашепотять.

Дивіться, діти: клен спить. І сниться йому все, що бачив од весни до весни. Ось жовтий листочок — мов золота кульбабка. Весною клен був зачарований її красою. Запам’ятав. А як заснув, то й пригадав весну — листочок і пожовтів.

Читати далі

Хліб – то праця людська

Для молодшого шкільного віку

Василь Сухомлинський

Узяв онук у хаті шматок хліба, пішов у садок і став ним спілі груші з дерева збивати.

Підходить дідусь і питає:

– Що це ти робиш, онучку?

Онук похнюпився, не насмілиться очей підвести.

Читати далі

Яблунька і літо

Для молодшого шкільного віку

Василь Сухомлинський

Юрко й Мишко весною посадили біля школи яблуньку. І домовились: на канікулах будуть приходити до школи і поливати її. Сьогодні поливатиме Юрко, завтра – Мишко, потім знов Юрко, потім Мишко. Ростиме собі яблунька – сил набиратиметься. Настали канікули.

“Сьогодні мені поливати яблуньку, – подумав Юрко. – Та хіба їй що станеться, як один день не полити? Завтра прийде Мишко й поллє…”

Читати далі

Шматочок літа

Для молодшого шкільного віку

Василь Сухомлинський

Лариса встала на світанку, пішла в сад. Мати сказала, що пора з осінню прощатися: скоро випаде сніг, закрутить віхола. Вночі ходитиме під вікнами Дід Мороз, дихатиме крижаним холодом, від якого замерзатимуть вікна.

У саду було порожньо й тихо. Листя з дерев давно опало. Вітер гойдав голі віти. Під деревами лежало сухе листя. Воно тихо шелестіло під ногами.

Коли це серед сірого листя Лариса побачила велике рожеве яблуко. Мабуть, воно щойно впало, бо ціле було й свіже.

Читати далі

Сонце і Сонечко

Для молодшого шкільного віку

Василь Сухомлинський

Восени заховалось Сонечко під корою дерева. Спить собі комашка, не страшні їй ні морози люті, ні вітри студені. Спить Сонечко, і сниться йому теплий сонячний день, легенька хмарка на блакитному небі, яскрава веселка.

Серед зими трапилась тепла сонячна днина. Тихо в лісі, вітру немає. Нагріло Сонце міцну кору. Жарко стало Сонечкові. Прокинулась комашка, солодко позіхнула, визирнула з-під кори. Хотіла вже було розправити крильця й полетіти, та Сонце застерегло:

Читати далі

Метелик і квітка

Для молодшого шкільного віку

Василь Сухомлинський

Летів білий метелик над річкою. А хтось кинув у воду червону квітку. Пливе квітка. Побачив метелик червону квітку. сів на неї, сидить, крильцями водить. Квітка пливе й метелик пливе.

Летіла над водою ластівка, аж здивувалася: що це таке? Коли це метелик навчився плавати?

Читати далі