Олександр Пушкін
Перекладач: М.Рильський
Жив собі піп,
Околоту сніп.
Пішов піп по ринку,
Чи не купить яку дешевинку.
Назустріч йому Балда
Іде, навкруги погляда.
«Здоров, попе-борода,
Чого так рано схопився,
По що спорядився?»
Зарубіжні
Принцеса на горошині
Для молодшого шкільного віку
Слухати казку “Принцеса на горошині”
Ганс Крістіан Андерсен
Жив колись один принц, і захотілось йому одружитися з принцесою, та тільки з справжньою принцесою. Він об’їздив цілий світ, щоб знайти таку, але так і не знайшов собі нареченої. Принцес було скільки завгодно, та чи були вони зовсім справжні, цього він ніяк не міг добрати. Все йому здавалось, що щось не так. От він і повернувся додому зажурений — адже він так хотів знайти справжню принцесу і одружитись.
Казка про рибака та рибку
Послухати “Казку про рибака та рибку”
Олександр Пушкін
(Переклад Наталі Забіли)
Жив старий із своєю старою
Біля самого синього моря.
Жили вони в ветхій землянці
Рівно тридцять літ і три роки.
Про мертву царівну та сімох богатирів
Слухати казку “Про мертву царівну та сімох богатирів”:
Олександр Пушкін
(Переклад Наталі Забіли)
В путь-дорогу цар зібрався,
Із ріднею попрощався,
І цариця край вікна
Сіла ждать його сумна.
Зачарована красуня
Брати Грімм
Давно, давно колись жили собі король і королева, і не було в них дітей. Щодня вони бідкалися:
– Ах, якби нам дитинку!
Але дітей не було та й не було!
Пригоди Саїда
Вільгельм Гауф
Ще за часів Гаруна аль-Рашида, багдадського каліфа, жив у Бальзорі чоловік на ім’я Бенезар. У нього було стільки добра, що він міг жити, як кажуть, в теплі й добрі, не займаючись ні ремеслом, ні торгівлею. Він не змінив старої звички і після народження сина.
Карлик Ніс
Вільгельм Гауф
В одному великому місті Німеччини жив колись, у давноминулі літа, один швець. Мав він собі жінку, і жилося їм, як доведеться – коли добре, а коли й скрутно. Вранці швець ішов до своєї майстерні – невеличкої халабуди на розі вулиці – і цілий день латав старі чоботи та черевики, а як хто замовляв, то робив залюбки й нові.
Бременські вуличні музиканти
Для молодшого шкільного віку
Брати Грімм
Водного хазяїна був осел, який багато років підряд тягав невтомно мішки до млина, але на старість став кволий і до роботи не такий здатний, як раніше.
Вирішив хазяїн, що годувати його тепер, мабуть, не варто; і осел, помітивши, що справа не на добро хилиться, узяв та й утік від хазяїна і рушив дорогою на Бремен. «Там, – подумав він, – я зможу стати вуличним музикантом». Ото пройшов він трохи, бачить – лежить на дорозі мисливський собака, висунув язик і тяжко дихає, немов стомився від дороги.
Каліф-чорногуз
Вільгельм Гауф
Одного чудового дня, коли сонце було вже на вечірньому прузі, каліф багдадський Хасід гарненько сидів собі на тахті. У полудень так парило, що, зморений спекою, він трохи подрімав, а тепер, після сну, був благодушний і веселий. Попихкуючи, каліф курив довгу, з рожевого дерева люльку і помалу сьорбав каву, яку приніс раб. Все йому було до смаку, і вдоволений, він раз у раз погладжував бороду. Хоч би хто глянув тоді на каліфа, одразу зрозумів би, що тому справді добре на серці.
Холодне серце
Вільгельм Гауф
Кому траплялося подорожувати по Швабії, той, певно, не минув Шварцвальду. І не тому, що там ростуть такі величезні ялини, яких не побачиш десь-інде, – ні, найбільшу увагу мандрівника привертають тамтешні люди. Височенні на зріст, широкоплечі й дебелі, вони дуже відрізняються від жителів сусідніх околиць. Здається, ніби той міцний дух, що ранками пашить від ялин і яким дихають ці люди, розширює їхні груди, прояснює очі, сталить і гартує тверду вдачу. Але не тільки високим зростом і дужим тілом, а й своїми звичаями та одягом помітно відрізняються вони од тих, що живуть поза лісом. Найкраще одягаються жителі баденського Шварцвальду. Чоловіки там запускають довгі бороди, носять чорні каптани, широченні штани, червоні панчохи та гостроверхі з великими крисами брилі і в такій одежі здаються особливо поважними та огрядними. Більшість з них займається склярським промислом, а декотрі роблять годинники і продають їх по всіх-усюдах.