Казки, легенди та байки для дітей українською мовою
Українська народна казка
Колись був у Києві якийсь князь, лицар, і був коло Києва змій, і щороку посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину.
Ото прийшла черга вже й до дочки самого князя. Нічого робить, коли давали городяни, треба й йому давати. Послав княвь свою дочку в дань змієві. А дочка була така хороша, що й сказати не можна. То змій її й полюбив. От вона до нього прилестилась та й питається раз у нього:
Українська народна казка
Були собі дід та баба. Пішли вони в полежати. І взяли із собою глечик молока. Прийшли в поле, баба й каже:
— Де б це глечика поставити в спрагу?
— Постав, стара, під кущем.
Баба послухала діда і поставила під кущем.
Українська народна казка
Жили собі дід та баба. Вони були дуже вбогі. От баба і каже;
— Ти б старий, пішов у ліс та вирубав липку, щоб було чим протопити.
— Добре,— каже дід. Узяв сокиру та й пішов у ліс.
Приходить дід до лісу, вибрав липку. Тільки що замахнувся сокирою, щоб рубати, коли чує — липка каже людською мовою.
Українська народна казка
Був собі дід та баба і мали собі дочку. Ото чи довго пожила баба, чи ні, та й задумала вмерти. А як умирала, то своєму чоловікові казала:
— Як я умру, чоловіче, а ти будеш женитися, то гляди — не бери тої удови, що біля нас живе з дочкою, бо вона тобі буде жінкою, а нашій дитині не буде матір’ю!
— Добре,— відказав чоловік,— не буду брати не то її, а й ніякої, і женитися не буду.
Українська народна казка
Жили колись-то два брати: один багатий, а другий такий бідний, що й не сказати. Цей бідний брат умер. Зостався у нього син, і він живе теж бідно. І спитався раз він у свого дядька:
— А що, дядьку, як лучче тепер жити: чи правдою, чи неправдою?
— Е-е-е-!.. Де ти тепер найшов правду? Нема тепер правди на світі! Тепер скрізь одна кривда.
— Ні, дядьку! Є правда — правдою лучче жити.
Українська народна казка
Колись давно зустрілися Березень з Квітнем, а Квітень тому й каже:
— Приїду, чекай, скоро до тебе в гості.
Сам визвався — без запрошення, сам у гості напросився! Не сподобалося те Березню, хоч і виду не подав. На тому й попрощалися.
Румунська народна казка
Було це тоді, коли про таке ніхто й гадки не мав. Тоді одну ногу блохи підковували дев’яносто дев’ятьма оками заліза, а п’ята її лишалася голою, блоха стрибала до небес і їй зовсім не було важко…
Жив собі колись самітник-пустельник. Сусідами його були тільки лісові звірі. І був він такий добрий, що навіть найхижіші з них корилися йому. Пішов якось він до річки, що протікала недалеко від його хатини. Бачить – на хвилях пливе маленька, забита і з усіх боків просмолена труна, а в ній плаче дитина… Пустельник зайшов у воду й довгою жердиною витяг труну на берег.
Українська народна казка Закарпаття
Пішли раз три брати у ліс по дрова. За один день не нарубали дров і залишилися ночувати. Назбирали сухих гілочок, аби розкласти вогонь. Забули з собою взяти сірники, та нічим підпалити гілля.
Пішли шукати когось, хто би їм дав вогню. Ідуть і зустрічають старенького діда, що курив. Старший брат каже:
Українська народна казка
Жили собі дід та баба. Вже й старі стали, а дітей нема. Журяться дід та баба: «Хто нашої й смерті догляне, що в нас дітей нема?» От баба й просить діда:
— Поїдь, діду, в ліс, вирубай там мені деревинку, та зробимо колисочку, то я положу деревинку в колисочку та й буду колихати; от буде мені хоч забавка!
Для дошкільного віку
Шведська народна казка
Жив колись один бідний селянин з дружиною. Було в них троє синів: Матс, Петер і Свенд. Одного засушливого літа сім’ї стало дуже важко.
— У нас більше їдців, ніж шматків хліба,— сказав батько.— Доведеться вам, синочки, йти на заробітки.
Мати заплакала.
— Матс і Петер уже дорослі, вони впораються з роботою,— мовила вона,— а от Свенд, бідний, пропаде: йому ж лише одинадцятий пішов. Глянь-но на нього, який він худенький. Хто візьме його на роботу?