Свято зустрічі Весни

Для молодшого шкільного віку

Казковий сценарій шкільного свята зустрічі Весни (приуроченого до свята Стрітення)

Мета. Поглибити знання дітей про свято Стрітення, про весняні і зимові явища природи, їх особливості та прикмети, про історичне минуле, традиції існування цього свята. Розширити уявлення про звичаї українського народу, збагатити словниковий запас дітей термінами : звичаї, веснянки, Стрітення, Громиці, Зимобор.

Розвивати уяву, мислення, пам’ять. Виховувати інтерес до минулого нашого народу, до фольклору, любов до природи.

Матеріал. Легенди, веснянки, прикмети весни, зими, загадки, вірші про весну і зиму, народні ігри.

Хід свята

Діти заходять в зал один за одним під музику «Ой на дворі метелиця», сідають.

Ведуча: Любі діти! Сьогодні незвичайний день, саме сьогодні, 15 лютого, Зима з Весною зустрічається і вони змагаються між собою. Якщо Зима переможе, то довго ще буде холодно, а якщо Весна візьме верх, – то поверне на тепло.

Здавна люди відзначають це свято і називають його Стрітенням (від слова «стрічатися»), а також його ще називали Зимобор, Громиці.

На Стрітення сонце повертає на літо, часто буває так, що в цей день може зранку ще мести снігом, завірюха, мороз, а після обіду вже виглядає сонечко і весело посилає свої промені на землю. І взагалі, діти, місяць лютий дужа вередливий! А давайте пригадаємо, які ви знаєте про нього вірші?

Діти розповідають вірш:

Третій місяць зветься лютий,
А лютує він тому,
Що на світі довго бути
Не доводиться йому.

Хоче лютий, щоб на світі
Панувала вік зима.
Та поволі сонце гріти
Починає крадькома.

Довші дні, коротші ночі,
Гульк – уже й струмок тече,
Лютий враз як зарегоче, –
Знов морозом припече.

По землі вже крок по кроку
Йде весна, веселий час.
І, розгніваний, до строку
Лютий геть втіка від нас.

Ведуча: Діти, а я в народі кажуть про місяць лютий?

Діти: 1. «Лютий лютує, весні дорогу готує»

2. «У лютому, на Стрітення, зима з весною вперше зустрічаються»

3. «У лютому, кажуть, сонце йде на літо, а зима – на мороз»

4. «Як на Стрітення капає із стріх, то в липні так мед капатиме»

5. «Коли лютий дорогу підгриз, – кидай сани, бери віз»

Ведуча: А ще, діти, кажуть, що стрітенський сніг весною пахне. Цього року зима була сніжною і ви досхочу награлися і в сніжки, і сніговика ліпили, і на санчатах з’їжджали. Правда?

То давайте пригадаємо і про зиму вірші!

Діти розповідають вірш:

Ось зима на нашім краї
На санчатах роз’їжджає.
Сніжок сипле без упину:
Вже засипав всю країну.
Де не гляну я надворі –
Всюди бачу білий колір,
Сніг січе без перестану, –
Зима трудиться із ранку.
І мороз не угаває,
Йому вітер помагає.

Ведуча: Молодці! Пригадали віршики про зиму, але ми з вами ще й гарні пісеньки знаємо. Давайте заспіваємо!

Пісня про зиму: «Ой сніжок, ой пушок»

1 куплет

По селу тепер щоднини
Крутиться метелиця,
Сніг лапатий на долини
І на гори стелиться.

Приспів

Ой, сніжок, ой пушок,
Ой, глибокий!
Від сніжку, наче мак
Наші щоки.

2 куплет

На санки сідайте, діти!
Всіх зима запрошує.
За санками в’ється вітер
Срібною порошею.

Приспів

Ведуча: От і добре, пригадали, молодці! А хто ще хоче почитати вірші?

Діти розповідають вірш:

Зимонько-голубонько,
В білім кожушку,
Любимо ми бігати
По твоїм сніжку.

Не мети, не мети,
Зимонько, снігами,
А приходь ти до нас
З танцями-піснями!

Ведуча: А й справді, діти, чому б нам не запросити Зиму до нас в гості?

Діти: Приходь, приходь, Зимонько!

Під музику заходить Зима, діти зустрічають її оплесками.

Зима: Іду-іду-у-у-у, снігу намету-у-у-у!

З вами разом потанцюю,
Бо ще силу свою чую.

Рада я вас бачити, дітки, бо дуже люблю малих розважати, гратися з ними. Скажіть, а чи весело було вам зі мною?

Діти: Так!!!

Зима: Так давайте я вас на санках покатаю!

Діти йдуть по колу за Зимою, імітуючи катання на санках.

Ведуча: Відпочинь, Зимонько. Тихше, діти, ми з вами так загралися, і не помітили, що тут хтось спить. Гляньте, вже прокидається!

Гра у ведмедя:

Хто то спить під дубком,
Ще й накрився кожушком?
Ц-с-с-с-с…
Тихо, тихо, не будіть,
То, напевно,спить ведмідь.
Ц-с-с-с-с…
Стережіться, бо той гість
Як устане, –
Всіх поїсть!
Ц-с-с-с-с…
Ой, рятуйтесь від біди, утікайте, хто-куди!

Ведмідь виходить

Ведуча: Не лякайтеся, діти, це добрий ведмедик, він не буде дітей їсти, він хоче погратися з вами! Правда, ведмедику?

Гра у ведмедя продовжується.

Ведуча: Діти, а яку ви знаєте прикмету про ведмедя?

Діти: Коли ведмідь прокидається і валить свій барліг, – то зимі кінець приходить.

Ведуча: Діти, а хто це там ще з-під ялинки виглядає, ховається?

З-під ялинки вискакують два зайчики.

1-й Зайчик: Хто нас пожаліє?

2-й Ззайчик: Лапки нам погріє?

Діти: Ми вас пожаліємо, лапки вам погріємо!

Ведуча: Візьмемо, дітки, зайчиків з собою в хоровод, щоб погрітися? Заспіваємо їм про сонечко, щоб зайченяткам стало тепліше, веселіше! Покличемо Сонечко до себе!

Діти та Зайчики водять хоровод «Вийди-вийди, сонечко!». Приходить Сонечко.

Сонечко: Добрий день, діти!

Діти: Здрастуй, любе Сонечко!

Зайчики: Скажи нам, Сонечко, чи не зустрічало ти Весни?

Сонечко: Зустрічало!
Весна ген за високими дубами,
Квіти-трави розвіває,
І сюди вже повертає!

Зайчики: Давайте підемо і скоріше покличемо Весну сюди!

Сонечко та зайчики ідуть.

Ведуча: Ось бачиш, Зимонько, скоро твоя сила пропаде. Звірята в лісі прокидаються, жвавішають, тепла шукають. Добре було нам з тобою, але Весна вже не за горами.

Ти не сумуй, а краще пограйся з нами!

Гра «Станьмо в коло».

Ведуча: Весну закликали по-різному: іграми, закличками, піснями.

В коридорі чути звуки свистунців, хлопчики на паличках несуть печиво -«жайворонки», один хлопчик несе ключ.

Веснянка «Благослови, мати, весну зустрічати»

Благослови, мати, весну закликати,
Весну закликати, зиму проводжати.
Весну закликати, зиму проводжати,
Зимонька в візочку, веснонька – в човничку.

Дівчинка: Ой, жайворонку, ранній пташку, чого так рано з вирію прилетів?

Хлопець-жайворонок (з ключем):

Не сам же я вийшов,
А Бог мене вислав,
В праву рученьку ключика видав:
З правою рученьки літо відмикати,
З лівої рученьки – зиму замикати.

Ведуча: Діти, в народі побутував цікавий звичай, пов’язаний з святом Стрітення. Напередодні свята жінки випікали обрядове печиво у вигляді пташок-жайворонків, їх давали дітям, щоб віднесли в сад, в поле. Люди вірили, що птахи на своїх крилах приносять з далекого вирію весну, проганяють зиму. А називали випечених пташок «жайворонками» тому, що за давніми легендами ця пташка народилася із сонячного жару. Вона прокидається разом із сонцем і своїм срібним голосом сповіщає: «Вже весна прийшла, а отже час виходити в поле орати, сіяти, щоб восени щедрий урожай зібрати». Люди вирішили, що пташки жайворонки несуть на своїх крилах золоті ключі, які замикають холод і відмикають літо.

Але, діти, ви чуєте, що Весна вже зовсім близько? Прислухайтесь, це ж струмочок весняний співає, а от і пролісок прокинувся від сну.

Дитина-пролісок: Весна іде, весна іде!
Весну вітайте, діти.
Вона тепло вам принесе,
Вінки, чудові квіти.

Я – перша квіточка весни,
Я – пролісковий цвіт.
Я пережив зимові сни І знов родивсь на світ.

І вірю: люблять всі мене,
Як весну золоту,
Бо знають, що зима мине,
Коли я розцвіту.

Ведуча: Звірята прокидаються, от і пролісок розцвів, пора нам гуртом Весну кликати до себе!

Хоровод «Прийди, весно…»
Заходить Весна.

Весна: А ось і я: Весна-красна,
Куди ступлю – сонце сяє,
Усе навколо оживає!
А ще, – пробуджую від сну
Я нашу землю чарівну!

Зима: Ой, ой! Та це справді Весна іде, тепло несе… Але ми ще подивимось, хто з нас сильніший!

Насуплю я брови –
І вітер холодний повіє,
Усе захолоне, рятунку нема,
Під снігом замре, заніміє!

Весна: А я засміюся –
І сонце ласкаве засяє,
Прокинуться луки, ліси і поля –
Усе розцвіте, заспіває!

Ведуча: Веснонько, Зимонько, не сперечайтесь! Ви обидві хороші, але сьогодні такий день, що всі мусимо зустрітися. Ви не сперечайтеся, а краще позмагайтеся.

Весна з Зимою перетягують канат, діти допомагають.

Весна: А хто відгадає мою загадку?

Він веселий стрибунець,
В нього сірий комірець.
Він не плаває – літає,
Він пшениченьку збирає.
Задавака-молодець
Ви впізнали? – (Горобець).

Горобці вбігають під веселу музику

Горобці: Щебетали горобці:
«Гей, ми хлопці-молодці!»
Хоч тепла іще нема, –
Не лякає нас зима.
Як посипле снігу:
Заб’ємось під стріху,
А як сонечко зійде,-
Наша пісня оживе:
Цвірінь-цвірінь! Цвірінь-цвірінь!

Горобці дражняться з Зимою.

Зима: Бачу, ви зовсім мене не боїтесь. Киш, киш!

Весна: Ну, Зимонько-сестрично, прийшов час тобі вирушати в далекий північний край, де морози і сніги.

Зима: Що ж прощавайте, милі діти,
Прощавай і ти, Весно. Твоя взяла!
Я чую, як дзвенить вже твій струмок,
Тож зараз я залишу школу,
Прощаюсь з вами усіма.
Але за рік чекайте мене знову.

Зима іде

Сонечко: Ясне сонечко усміхається,
Зима білая вже лякається,
Зима холодная з хуртовинамим За горами вже, за долинами!

Ведуча: А давайте проведемо Зиму хороводом!

Хоровод «Ой минула вже зима»

Ведуча: Пішла вже зима від нас, а я згадала ще один звичай. На Стрітення йдуть люди до церкви і освячують свічку, яка називається стрітенською.

Господар чи господиня, прийшовши з церкви, запалює цю свічку і обходити свій дім, заходячи у всі кімнати. Потім ставлять цю свічку в таке місце, щоб всі в домі знали, де вона знаходиться. Зберігають її цілий рік, аж до наступного Стрітення. Коли надворі буває страшна негода: буря, блискавка, – запалюють цю свічку і вона оберігала дім від біди.

Нехай ця свічка захистить нас усіх, наш край, нашу рідну землю від біди.

Дитина: Всі ми Зиму проводжали,
Весну-красну зустрічали.
Весно, уквітчай наш край,
Дай нам добрий урожай!

Весна: Я тепло вам принесла
І сонечка додала,
Щоб міцніли усі діти,
Розквітали, наче квіти.
Принесла вам Літо,
Щоб родило жито,
Чоловікам – по плужку,
Хлопчика – по батіжку,
А дівчатам – по віночку
З хрещатого барвіночку.

Танець дівчаток з віночками, які роздає Весна.