Для молодшого шкільного віку
Казковий сценарій шкільного свята зустрічі Весни (приуроченого до свята Стрітення)
Мета. Поглибити знання дітей про свято Стрітення, про весняні і зимові явища природи, їх особливості та прикмети, про історичне минуле, традиції існування цього свята. Розширити уявлення про звичаї українського народу, збагатити словниковий запас дітей термінами : звичаї, веснянки, Стрітення, Громиці, Зимобор.
Розвивати уяву, мислення, пам’ять. Виховувати інтерес до минулого нашого народу, до фольклору, любов до природи.
Матеріал. Легенди, веснянки, прикмети весни, зими, загадки, вірші про весну і зиму, народні ігри.
Хід свята
Діти заходять в зал один за одним під музику «Ой на дворі метелиця», сідають.
Ведуча: Любі діти! Сьогодні незвичайний день, саме сьогодні, 15 лютого, Зима з Весною зустрічається і вони змагаються між собою. Якщо Зима переможе, то довго ще буде холодно, а якщо Весна візьме верх, – то поверне на тепло.
Здавна люди відзначають це свято і називають його Стрітенням (від слова «стрічатися»), а також його ще називали Зимобор, Громиці.
На Стрітення сонце повертає на літо, часто буває так, що в цей день може зранку ще мести снігом, завірюха, мороз, а після обіду вже виглядає сонечко і весело посилає свої промені на землю. І взагалі, діти, місяць лютий дужа вередливий! А давайте пригадаємо, які ви знаєте про нього вірші?
Діти розповідають вірш:
Третій місяць зветься лютий,
А лютує він тому,
Що на світі довго бути
Не доводиться йому.
Хоче лютий, щоб на світі
Панувала вік зима.
Та поволі сонце гріти
Починає крадькома.
Довші дні, коротші ночі,
Гульк – уже й струмок тече,
Лютий враз як зарегоче, –
Знов морозом припече.
По землі вже крок по кроку
Йде весна, веселий час.
І, розгніваний, до строку
Лютий геть втіка від нас.
Ведуча: Діти, а я в народі кажуть про місяць лютий?
Діти: 1. «Лютий лютує, весні дорогу готує»
2. «У лютому, на Стрітення, зима з весною вперше зустрічаються»
3. «У лютому, кажуть, сонце йде на літо, а зима – на мороз»
4. «Як на Стрітення капає із стріх, то в липні так мед капатиме»
5. «Коли лютий дорогу підгриз, – кидай сани, бери віз»
Ведуча: А ще, діти, кажуть, що стрітенський сніг весною пахне. Цього року зима була сніжною і ви досхочу награлися і в сніжки, і сніговика ліпили, і на санчатах з’їжджали. Правда?
То давайте пригадаємо і про зиму вірші!
Діти розповідають вірш:
Ось зима на нашім краї
На санчатах роз’їжджає.
Сніжок сипле без упину:
Вже засипав всю країну.
Де не гляну я надворі –
Всюди бачу білий колір,
Сніг січе без перестану, –
Зима трудиться із ранку.
І мороз не угаває,
Йому вітер помагає.
Ведуча: Молодці! Пригадали віршики про зиму, але ми з вами ще й гарні пісеньки знаємо. Давайте заспіваємо!
Пісня про зиму: «Ой сніжок, ой пушок»
1 куплет
По селу тепер щоднини
Крутиться метелиця,
Сніг лапатий на долини
І на гори стелиться.
Приспів
Ой, сніжок, ой пушок,
Ой, глибокий!
Від сніжку, наче мак
Наші щоки.
2 куплет
На санки сідайте, діти!
Всіх зима запрошує.
За санками в’ється вітер
Срібною порошею.
Приспів
Ведуча: От і добре, пригадали, молодці! А хто ще хоче почитати вірші?
Діти розповідають вірш:
Зимонько-голубонько,
В білім кожушку,
Любимо ми бігати
По твоїм сніжку.
Не мети, не мети,
Зимонько, снігами,
А приходь ти до нас
З танцями-піснями!
Ведуча: А й справді, діти, чому б нам не запросити Зиму до нас в гості?
Діти: Приходь, приходь, Зимонько!
Під музику заходить Зима, діти зустрічають її оплесками.
Зима: Іду-іду-у-у-у, снігу намету-у-у-у!
З вами разом потанцюю,
Бо ще силу свою чую.
Рада я вас бачити, дітки, бо дуже люблю малих розважати, гратися з ними. Скажіть, а чи весело було вам зі мною?
Діти: Так!!!
Зима: Так давайте я вас на санках покатаю!
Діти йдуть по колу за Зимою, імітуючи катання на санках.
Ведуча: Відпочинь, Зимонько. Тихше, діти, ми з вами так загралися, і не помітили, що тут хтось спить. Гляньте, вже прокидається!
Гра у ведмедя:
Хто то спить під дубком,
Ще й накрився кожушком?
Ц-с-с-с-с…
Тихо, тихо, не будіть,
То, напевно,спить ведмідь.
Ц-с-с-с-с…
Стережіться, бо той гість
Як устане, –
Всіх поїсть!
Ц-с-с-с-с…
Ой, рятуйтесь від біди, утікайте, хто-куди!
Ведмідь виходить
Ведуча: Не лякайтеся, діти, це добрий ведмедик, він не буде дітей їсти, він хоче погратися з вами! Правда, ведмедику?
Гра у ведмедя продовжується.
Ведуча: Діти, а яку ви знаєте прикмету про ведмедя?
Діти: Коли ведмідь прокидається і валить свій барліг, – то зимі кінець приходить.
Ведуча: Діти, а хто це там ще з-під ялинки виглядає, ховається?
З-під ялинки вискакують два зайчики.
1-й Зайчик: Хто нас пожаліє?
2-й Ззайчик: Лапки нам погріє?
Діти: Ми вас пожаліємо, лапки вам погріємо!
Ведуча: Візьмемо, дітки, зайчиків з собою в хоровод, щоб погрітися? Заспіваємо їм про сонечко, щоб зайченяткам стало тепліше, веселіше! Покличемо Сонечко до себе!
Діти та Зайчики водять хоровод «Вийди-вийди, сонечко!». Приходить Сонечко.
Сонечко: Добрий день, діти!
Діти: Здрастуй, любе Сонечко!
Зайчики: Скажи нам, Сонечко, чи не зустрічало ти Весни?
Сонечко: Зустрічало!
Весна ген за високими дубами,
Квіти-трави розвіває,
І сюди вже повертає!
Зайчики: Давайте підемо і скоріше покличемо Весну сюди!
Сонечко та зайчики ідуть.
Ведуча: Ось бачиш, Зимонько, скоро твоя сила пропаде. Звірята в лісі прокидаються, жвавішають, тепла шукають. Добре було нам з тобою, але Весна вже не за горами.
Ти не сумуй, а краще пограйся з нами!
Гра «Станьмо в коло».
Ведуча: Весну закликали по-різному: іграми, закличками, піснями.
В коридорі чути звуки свистунців, хлопчики на паличках несуть печиво -«жайворонки», один хлопчик несе ключ.
Веснянка «Благослови, мати, весну зустрічати»
Благослови, мати, весну закликати,
Весну закликати, зиму проводжати.
Весну закликати, зиму проводжати,
Зимонька в візочку, веснонька – в човничку.
Дівчинка: Ой, жайворонку, ранній пташку, чого так рано з вирію прилетів?
Хлопець-жайворонок (з ключем):
Не сам же я вийшов,
А Бог мене вислав,
В праву рученьку ключика видав:
З правою рученьки літо відмикати,
З лівої рученьки – зиму замикати.
Ведуча: Діти, в народі побутував цікавий звичай, пов’язаний з святом Стрітення. Напередодні свята жінки випікали обрядове печиво у вигляді пташок-жайворонків, їх давали дітям, щоб віднесли в сад, в поле. Люди вірили, що птахи на своїх крилах приносять з далекого вирію весну, проганяють зиму. А називали випечених пташок «жайворонками» тому, що за давніми легендами ця пташка народилася із сонячного жару. Вона прокидається разом із сонцем і своїм срібним голосом сповіщає: «Вже весна прийшла, а отже час виходити в поле орати, сіяти, щоб восени щедрий урожай зібрати». Люди вирішили, що пташки жайворонки несуть на своїх крилах золоті ключі, які замикають холод і відмикають літо.
Але, діти, ви чуєте, що Весна вже зовсім близько? Прислухайтесь, це ж струмочок весняний співає, а от і пролісок прокинувся від сну.
Дитина-пролісок: Весна іде, весна іде!
Весну вітайте, діти.
Вона тепло вам принесе,
Вінки, чудові квіти.
Я – перша квіточка весни,
Я – пролісковий цвіт.
Я пережив зимові сни І знов родивсь на світ.
І вірю: люблять всі мене,
Як весну золоту,
Бо знають, що зима мине,
Коли я розцвіту.
Ведуча: Звірята прокидаються, от і пролісок розцвів, пора нам гуртом Весну кликати до себе!
Хоровод «Прийди, весно…»
Заходить Весна.
Весна: А ось і я: Весна-красна,
Куди ступлю – сонце сяє,
Усе навколо оживає!
А ще, – пробуджую від сну
Я нашу землю чарівну!
Зима: Ой, ой! Та це справді Весна іде, тепло несе… Але ми ще подивимось, хто з нас сильніший!
Насуплю я брови –
І вітер холодний повіє,
Усе захолоне, рятунку нема,
Під снігом замре, заніміє!
Весна: А я засміюся –
І сонце ласкаве засяє,
Прокинуться луки, ліси і поля –
Усе розцвіте, заспіває!
Ведуча: Веснонько, Зимонько, не сперечайтесь! Ви обидві хороші, але сьогодні такий день, що всі мусимо зустрітися. Ви не сперечайтеся, а краще позмагайтеся.
Весна з Зимою перетягують канат, діти допомагають.
Весна: А хто відгадає мою загадку?
Він веселий стрибунець,
В нього сірий комірець.
Він не плаває – літає,
Він пшениченьку збирає.
Задавака-молодець
Ви впізнали? – (Горобець).
Горобці вбігають під веселу музику
Горобці: Щебетали горобці:
«Гей, ми хлопці-молодці!»
Хоч тепла іще нема, –
Не лякає нас зима.
Як посипле снігу:
Заб’ємось під стріху,
А як сонечко зійде,-
Наша пісня оживе:
Цвірінь-цвірінь! Цвірінь-цвірінь!
Горобці дражняться з Зимою.
Зима: Бачу, ви зовсім мене не боїтесь. Киш, киш!
Весна: Ну, Зимонько-сестрично, прийшов час тобі вирушати в далекий північний край, де морози і сніги.
Зима: Що ж прощавайте, милі діти,
Прощавай і ти, Весно. Твоя взяла!
Я чую, як дзвенить вже твій струмок,
Тож зараз я залишу школу,
Прощаюсь з вами усіма.
Але за рік чекайте мене знову.
Зима іде
Сонечко: Ясне сонечко усміхається,
Зима білая вже лякається,
Зима холодная з хуртовинамим За горами вже, за долинами!
Ведуча: А давайте проведемо Зиму хороводом!
Хоровод «Ой минула вже зима»
Ведуча: Пішла вже зима від нас, а я згадала ще один звичай. На Стрітення йдуть люди до церкви і освячують свічку, яка називається стрітенською.
Господар чи господиня, прийшовши з церкви, запалює цю свічку і обходити свій дім, заходячи у всі кімнати. Потім ставлять цю свічку в таке місце, щоб всі в домі знали, де вона знаходиться. Зберігають її цілий рік, аж до наступного Стрітення. Коли надворі буває страшна негода: буря, блискавка, – запалюють цю свічку і вона оберігала дім від біди.
Нехай ця свічка захистить нас усіх, наш край, нашу рідну землю від біди.
Дитина: Всі ми Зиму проводжали,
Весну-красну зустрічали.
Весно, уквітчай наш край,
Дай нам добрий урожай!
Весна: Я тепло вам принесла
І сонечка додала,
Щоб міцніли усі діти,
Розквітали, наче квіти.
Принесла вам Літо,
Щоб родило жито,
Чоловікам – по плужку,
Хлопчика – по батіжку,
А дівчатам – по віночку
З хрещатого барвіночку.
Танець дівчаток з віночками, які роздає Весна.