Казки, легенди та байки для дітей українською мовою
Дмитро Демерджі
Сидить ведмежа на містку в холодочку —
Прийшло наловити на юшку линочків.
Цілу годину рибалка сидить,
Не зводить очей з поплавка ні на мить.
Риба навколо скидається.
Тремтить поплавочок, гойдається.
Добрячий живець на гачку — черв’ячок.
Брати Грімм
Одного багатого чоловіка тяжко захворіла жінка. Відчула вона, що скоро помре, покликала свою маленьку доньку до себе та й каже:
– Доню моя, будь завжди працьовита й добра, і я й після смерті не кину тебе в біді.
Наталя Забіла
Стояла собі хатка —
дірявий чобіток.
А в ній жила бабуся,
що мала сто діток.
Валентина Каменчук
Вуличками тихими
Ходить біла Віхола:
Дуже хоче спати,
Та не знайде хати.
Хоче дуже їсти,
Та нема де сісти.
Брати Грімм
Одного дня серед зими, коли надворі сипав сніг, як біле пір’я, королева сиділа біля вікна й вишивала. Рама у вікні була з чорного дерева, і сніг проти неї здавався ще білішим. Задивилася королева на той сніг і вколола пальця голкою. Щоб не так боліло, вона виставила руку на холод за вікно, і на сніг упало три краплі крові.
Брати Грімм
Був собі колись рибалка, а жив він зі своєю жінкою в хижі, зліпленій зі старого судна, біля самого моря. День у день ходив він вудити рибу – що навудить, ото й усе їхнє добро.
І ось одного дня пішов він, як завжди, до моря. Сів, закинув вудку та й дивиться на воду. А море тихе й прозоре, тільки риба не клює.
Коли це поплавець потягло вниз, усе глибше та глибше. Натужився рибалка, сіпнув вудку й витяг велику камбалу. Відчепив він її від гачка, а камбала й каже йому:
Василь Сухомлинський
У темному лісі живе дід Осінник. спить на сухому листі й сторожко прислухається до пташиного співу. Як тільки почує сумну журавлину пісню — курли-курли — підводиться й каже:
— Прийшла моя година. Відлітають до теплого журавлі.
Брати Грімм
Жив собі мірошник, і мав він гарну дочку – ото було й усе його багатство. Але він був великий хвалько. Трапилося йому якось розмовляти з самим королем. От він і хвалиться йому:
– А моя дочка вміє з соломи золоті нитки прясти!
Валентина Каменчук
Посміхається
Ведмедик:
— Я наївсь
Смачного
Меду.
Мама
Ведмедичка
Вмила мені
Личко,—
Бо хитрющі
Брати Грімм
Жила колись на світі королівна. І була в палаці, у високій вежі, зала з дванадцятьма вікнами, що дивились на всі сторони світу білого. Як вона, бувало, зайде в ту залу і гляне навкруги, то бачить усе своє королівство.
Гляне в перше вікно – бачить краще, ніж усі люди, гляне в друге – ще гостріше, третє – ще ясніше, і так аж до дванадцятого; крізь те вікно вона могла бачити все і на землі, і під землею, і ніщо від неї не могло заховатися.