vitry-j-ditvora

Вітри й дітвора

Для молодшого шкільного віку

Японська народна казка

Було це дуже давно. Одного осіннього дня сільські діти гралися на моріжку біля храму. Раптом підійшов до них незнайомий чоловік і запитав:

— Чи не хотіли б ви, хлоп’ята, податися кудись, де можна поласувати хурмою та грушками?

— Чому ж ні, хотіли б! — відповів один хлопець.

— Чому ж ні, хотіли б! — підхопили інші.

Читати далі

Микита Кожум’яка

Для молодшого шкільного віку

Російська народна казка

Біля світлого Дніпра на широких горбах стояло стародавнє Київ-місто, від усіх руських міст краще, від усіх руських міст багатше.

Вік за віком жили в ньому руські люди. Працювали, землю орали, полотно ткали, в свята танцювали та брагу варили. А дівчата-киянки як наплетуть бувало вінків з квітів польових та як підуть у цих вінках з піснями до світлого Дніпра у весняний день — у кожного очі розбіжаться: і старий, і малий їх красою милується.

Читати далі

Озеро Залиш

Для молодшого шкільного віку

Японська народна казка

Давно колись в одному великому озері була сила-силенна коропів та карасів, а тому на його березі завжди сиділи рибалки.

Читати далі

Мандри Котаро

Для молодшого шкільного віку

Японська народна казка

Давно колись у невеликому селі біля моря жив собі неслухняний хлопець на ім’я Котаро, який пускав повз вуха все, що йому радили мати й односельці.

По смерті матері Котаро так знахабнів, що всі люди його зненавиділи й обминали десятою дорогою.

Читати далі

Пензлик Маляна

Для середнього шкільного віку

Китайська народна казка

Жив колись бідний хлопець на ім’я Малян. Із самого малечку він мріяв про те, щоб навчитися малювати. Та от біда: не було в нього за що купити пензлика. Якось довелося йому йти повз школу. Зазирнув він у відчинене вікно й побачив, як учитель малює картину. Зайшов хлопець у клас і попросив учителя хоч на деякий час дати йому пензлика.

Читати далі

Кирило Кожум’яка

Для середнього шкільного віку

Українська народна казка

Колись був у Києві якийсь князь, лицар, і був коло Києва змій, і щороку посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину.

Ото прийшла черга вже й до дочки самого князя. Нічого робить, коли давали городяни, треба й йому давати. Послав княвь свою дочку в дань змієві. А дочка була така хороша, що й сказати не можна. То змій її й полюбив. От вона до нього прилестилась та й питається раз у нього:

Читати далі

Про сонце, місяць, вітер, про красну Уляну та про двох чарівних коней

Для дошкільного віку

Божена Немцова

Жили, були король і королева, і були в них три прегарні дочки та син. Якось відправилися король з королевою оглянути свої володіння. Виходячи з дому, наказав король своєму синові добре слідкувати за сестрами і не відпускати їх нікуди. Син пообіцяв, і король з королевою поїхали.

Другого дня саме   опівдні   хтось   постукав   у   вікно і гукнув:

— Янко, Янко, молодий королевичу, віддай мені твою старшу сестру за жінку!

Це був король Сонце. Коли Янко почув це, він покликав старшу сестру і спитав її:

Читати далі

Про дванадцять місяців

Для дошкільного віку

Божена Немцова

У однієї жінки було дві дочки: одна рідна, друга — падчерка. Свою вона дуже любила, а на падчерку спокійно дивитися не могла лише тому, що Марушка була вродливіша, ніж її Голена.

Добра Марушка не знала про свою красу і не могла зрозуміти, чому це мати завжди так гнівається, коли не погляне. Все їй доводилося робити самій: в хаті прибирати, варити, прати, шити, прясти, сіно носити і за коровою доглядати. Голена лише вбиралася і ніжилася на ґанку. А Марушка охоче працювала, терпляче зносила сестрині й материні лайки та прокльони, як ягнятко.

Та все це було даремно; з кожним днем вони ставали все гірші і лише тому, що Марушка робилася все вродливішою, а Голена — потворнішою. І подумала мати:

Читати далі

Чарівна хустина

Для дошкільного віку

Наталя Забіла

У колишні давні днини,
в незапам’ятні години,
що від них лише казки
залишились на віки, —
склалась казка чи билиця,
що була собі вдовиця,
і росла при ній дочка,
вередлива та бридка.

Читати далі

Фет-Фрумос

Для дошкільного віку

Румунська народна казка

Було це тоді, коли про таке ніхто й гадки не мав. Тоді одну ногу блохи підковували дев’яносто дев’ятьма оками заліза, а п’ята її лишалася голою, блоха стрибала до небес і їй зовсім не було важко…

Жив собі колись самітник-пустельник. Сусідами його були тільки лісові звірі. І був він такий добрий, що навіть найхижіші з них корилися йому. Пішов якось він до річки, що протікала недалеко від його хатини. Бачить – на хвилях пливе маленька, забита і з усіх боків просмолена труна, а в ній плаче дитина… Пустельник зайшов у воду й довгою жердиною витяг труну на берег.

Читати далі