Для дошкільного віку
Казковий сценарій
Українська народна казка
Ведучий
Раз дідусь йшов через ліс,
Песик з ним маленький біг.
Рукавичку дід згубив,
Десь в снігах її лишив.
(Іде. З ‘являється мишка).
Мишка
Я маленьке мишенятько,
Утекло від мами й татка.
В лісі добре — нема кішки. .
Де б погрітись мені трішки?
Ой, а хто отут живе?
Пусто… Нікого й просити…
Значить я тут буду жити.
(Ховається в рукавичку).
Жабка
Хоч узимку жабки сплять,
Не заснуть мені ніяк.
А хто, хто ось тут живе?
То прийміть в тепло й мене.
Мишка
Шкряботушка-мишка я.
А яке твоє ім’я?
Жабка
Жабка, жабка я мала.
Мишка
Заходь, хатка не тісна.
Зайчик
Холод в лапки допікає.
Де зігрітися шукаю.
Ой, а хто тут проживає?
Зайчик в лісі замерзає.
Мишка
Мишка-шкряботушка.
Жабка
Жабка-скрекотушка.
Зайчик
То впустіть і мене.
Жабка
Та вже йди, мале.
Лисичка (прислухається)
Десь розмовоньку я чую.
Може, вдасться, заночую.
Справді, тепла хатка є.
А хто, хто у ній живе?
Мишка
Мишка-шкряботушка.
Жабка
Жабка-скрекотушка.
Зайчик
Зайчик-побігайчик.
А ти хто така?
Лисичка
Лисичка-краса.
Відчиніть свою хатинку.
Запросіть хоч на хвилинку.
Мишка
Щиро просимо, ходи.
Заховайся від біди.
Вовк
Так метелиця гуде,
Що і вовка страх бере.
Рукавиця… Подивися!..
Хто сховався в ній, озвися.
Мишка
Мишка-шкряботушка.
Жабка
Жабка-скрекотушка.
Зайчик
Зайчик-побігайчик.
Лисичка
Лисичка-сестричка.
А ти хто такий?
Вовк
А я вовк незлий.
Снігу гори намело —
Упустіть мене в тепло.
Лисичка
Що ж, приймем?
Заходь скоріше,
Та сиди.
В кутку тихіше.
Кабан
Кабанові взимку лихо.
А хто, хто сидить тут тихо?
Мишка
Мишка-шкряботушка.
Жабка
Жабка-скрекотушка.
Зайчик
Зайчик-побігайчик.
Лисичка
Лисичка-сестричка.
Вовк
Вовчик-братик.
А ти що за пан?
Кабан
Я не пан.
Я кабан-іклан.
Змилуйтесь, впустіть
Хоч хвостик зігріть.
Вовк
Знаєм лихо. Йди сюди.
Тільки скраєчку сиди.
Ведмідь
Ну й мороз розперезався.
До барлоги аж дібрався.
Рукавичко? Ти чия?
Проживає тут звіря.
Мишка
Мишка-шкряботушка.
Жабка
Жабка-скрекотушка.
Зайчик
Зайчик-побігайчик.
Лисичка
Лисичка-сестричка.
Вовк
Вовчик-братик.
Кабан
Кабан-іклан.
А ти що за дід.
Ведмідь
Я не дід.
Я ведмідь-набрід.
І мене прийміть.
Кабан
Та в нас місця нема.
Рукавичка мала.
Ведьмідь
Пожалійте, бо біда.
Може добра є душа
Лисичка
Що ж робити?
Добре, йди.
Рукавиці не порви.
Дідусь
Ніби йшов я, не дрімав.
Рукавичку не виймав.
Ніч стоїть вже на порозі.
Можу згинути в дорозі.
Песик
Шкода, шкода дідуся,
Рукавичка ж не стара.
Щось ворушиться… Впізнав
Гав-гав, гав-гав,
Гав, гав, гав!
Ви можете прочитати чи прослухати українську народну казочку “Рукавичка” тут, або прочитати “Рукавичка” Наталі Забілої із збірки казок «Під дубом зеленим».