gamanets

Гаманець

Для дошкільного віку

Українська народна казка

Жили собі чоловік і дружина, і була у них пара волів, а у сусідів візок. Ось як підійде, бувало, неділя, або свято якесь, то й бере собі хто-небудь з них волів і воза і їде до церкви чи в гості, а на наступну неділю – інший, так між собою і ділилися.

Ось раз баба і каже старому, чиї воли були:

– Одведи волів на базар і продай, а ми собі купимо коней і віз, будемо самі по неділях до церкви і до родичів їздити. Та й то сказати – адже сусід свій візок не годує, а нам доводиться годувати.

Накинув мотузку старий волам на роги і повів. Веде по дорозі, наздоганяє його людина на коні.

– Здоров!

– Здоров!

– А куди ти волів ведеш?

– Продавати.

– Проміняй мені волів на коня.

– Давай!

Проміняв він волів на коня, їде на коні. А тут назустріч йому веде людина на ярмарок корову.

– Здоров!

– Здоров!

– А куди це ти їдеш?

– Вів я на ярмарок волів продавати, та на коня проміняв.

– Проміняв мені коня на корову.

– Давай!

Помінялися. Веде він корову, а тут чоловік свиню жене.

– Здоров!

– Здоров!

– А куди це ти корову ведеш?

– Так вів я на ярмарок волів, та на коня проміняв, а коня на корову.

– Проміняй мені корову на свиню.

– Давай!

Жене він свиню, а тут чоловік веде вівцю.

Розпитали один одного.

– Проміняй свиню на вівцю.

– Давай!

Жене вже дід вівцю, а тут людина несе продавати гусака.

Розпитали один одного.

– Проміняй вівцю на гуску.

– Давай!

Пройшов дід трохи з гускою, несе чоловік півня. Розговорилися.

– Проміняй гуску на півня.

– Давай!

Несе дід півня, а тут знайшов чоловік на дорозі порожній гаманець. Розговорилися.

– От знайшов я гаманець, даси півня за гаманець!

– Давай!

Заховав дід гаманець, йде собі на ярмарок. Підходить до міста – треба переїжджати річку на поромі, а йому за перевіз заплатити нічим. Перевізники йому кажуть:

– Даси хоч цей гаманець, то перевеземо.

Віддав він.

А стояв там чумацький обоз. Як дізналися у нього чумаки, за що він виміняв гаманець, стали над ним сміятися.

– Що тобі, – кажуть, – жінка за це зробить?

– Та нічого! Вона скаже: “Слава Богу, що хоч сам живий вернувся”.

От і побилися вони об заклад: коли скаже дружина так, віддадуть йому чумаки всі дванадцять навантажених возів та ще з батогами на додачу. Вибрали одного з обозу і послали до його старої.

Ось приходить він.

– Здрастуйте!

– А ти про свого старого чула?

– Ні, не чула.

– Та він волів на коня проміняв.

– От добре! Воли недорого коштують, як-небудь і зберемося купити.

– Та й коня проміняв на корову.

– Це ще краще: буде в нас молоко.

– Та й корову на свиню проміняв.

– І то добре: будуть у нас поросяточки, а то як Пасха або свято яке, все купувати доводиться.

– Та й свиню на вівцю проміняв.

– І то добре: будуть у нас ягняточки та шерсть, буде мені що на Спаса прясти.

– Та й вівцю проміняв на гуску.

– І то добре: будуть у нас крашанки і пір’я.

– Та й гуску на півня проміняв.

– О, це ще краще! Буде півник вранці співати, нас на роботу будити.

– Та й півня на гаманець проміняв.

– І це добре. Як хто що заробить – він, або я, або діти, – в гаманець складати будемо.

– Та він і гаманець-то за перевіз віддав.

– Ну що ж, слава Богу, що хоч сам живий вернувся.

Ось чумакам і нічого робити – віддали вони йому всі дванадцять возів.