Казки, легенди та байки для дітей українською мовою
Ганс Крістіан Андерсен
Надворі був страшенний холод, завірюха, насовувалась остання ніч старого року, саме на Меланки.
Такої темної та холодної ночі, добрий хозяїн і собаки з дому не вижене, бідна дівчина босоніж, з непокритою головою, потюпки ішла собі вулицею.
Ганс Крістіан Андерсен
Жахлива подія, — сказала курка, яка мешкала зовсім в іншому кінці міста, а не там, де трапилась подія. — Жахлива подія в курнику. Я прямо не зважуюсь тепер спати сама. Добре, що нас багато на сідалі.
І вона почала розповідати, та так, що у всіх курок пір’їнки піднялись, а у півня гребінець зморщився. Так, так, істинна правда!
Ганс Крістіан Андерсен
— Бідні мої квіточки померли! — сказала маленька Іда. — Ще вчора ввечері вони були такі красиві, а тепер усі посхилялися. Від чого це вони так? — запитала вона студента, що сидів на дивані.
Вона дуже любила цього студента; він умів розповідати надзвичайно цікаві історії і вирізати з паперу дуже забавні картинки — сердечка з крихітками-танцівницями всередині, квіти і чудові палаци з дверима, які можна було відчинити. Великий витівник був цей студент!
Ганс Крістіан Андерсен
Ген-ген у ясній і чистій височині плинув янгол, тримаючи в руках квітку з небесного саду. Та тільки він ту квітку притиснув до себе й поцілував, як від неї одірвалася пелюстина й упала посеред лісу в глейкувату землю. Там вона відразу ж пустила корінь, і дуже швидко в траві з’явилась нова рослинка.
– Що за чудернацьке створіння! – скрикнули трави, й ніхто з них не забажав визнати її за рівню – ані будяк, ані кропива.
Ганс Крістіан Андерсен
Хочу я розповісти тобі одну історію, яку сам чув, коли ще був малим, і щоразу, коли я її згадую, вона здається мені все кращою й кращою. Адже й з історіями трапляється так, як з багатьма людьми, вони стають з роками все кращими й кращими, і це дуже добре!
Ганс Крістіан Андерсен
В одному селі жили два чоловіки, і обидва вони мали однакові імена, їх звали Клаусами. Але в одного було чотири коняки, а у другого лише одна. Щоб не сплутати цих Клаусів, того, хто мав чотири коняки, звали великим Клаусом, а того, хто мав лише одну,- маленьким Клаусом. От послухаємо, що з ними трапилось, — істинна історія!
Ганс Крістіан Андерсен
Жив собі був джигунець, та тільки й манку (майно, добро), що головна щітка (щітка для волосся) та роззувало (знаряддя для скидання чобіт), але у нього ще був комірчик пречудесний: об цім-то комірі й річ!
Був вже той комірчик на порі і задумав женитись.
Ганс Крістіан Андерсен
Часом після бурі як ідеш по полю, де посіяна гречка, то бачиш, що вона почорніла й до землі поприлягала, немов вогонь перейшов через неї. Селяни кажуть:” Це блискавка наробила!” А чому ж блискавка наробила! “А через що ж блискавка таке з гречкою діє? Я розкажу вам, що чув од горобця, а горобцеві розказувала це стара верба, що онде й досі стоїть навсупроти ниви, де була гречка. Величезна верба та — й доладна і пишна, тільки старезна вже — аж згорбилась. Посередині вона репнула, а в щілині росте трава та ожина. Похилилось дерево, а зелені віти, наче довге зелене волосся, аж до самої зімлі пообвисали.
Ганс Крістіан Андерсен
Жила собі на світі циганська голка. Вона уявляла себе такою тонкою і так пишалася, ніби була справжньою швацькою голкою.
— Будьте уважні, бо ви мене тримаєте, — сказала циганська голка пальцям, які вийняли її з шухлядки.
— Не впустіть мене. Якщо я впаду на підлогу, мене, напевне, ніхто не знайде, я така тонка!
— Та невже! — сказали пальці і міцно схопили її за стан.
Ганс Крістіан Андерсен
Льон стояв у цвіту. У нього були такі гарні блакитні квіти, ніжні, як крила метелика, навіть ще ніжніші. Сонце гріло його, хмарки поливали дощем. І це було для льону однаково, як для маленьких дітей, коли їх скупає, а потім поцілує мама. Від цього діти стають завжди кращі, і льон також.
— Люди кажуть, що в мене чудовий вигляд, що я виріс такий високий і міцний,— казав він,— з мене буде прекрасне полотно. Ах, який я щасливий! Я найщасливіший від усіх. Я почуваю себе дуже добре і знаю, що з мене вийде щось хороше. Як сонячний промінь оживляє мене! Як дощик годує і надає сил! Звичайно, я невимовно щасливий, мабуть, найщасливіший!