Для молодшого шкільного віку
Казкова вікторина
Як Ганс Крістіан Андерсен назвав свою автобіографічну книгу?
(«Казка мого життя».)
В якій країні народився казкар?
(В Данії.)
Яку країну Г. К. Андерсен називає «Лебедине гніздо»?
(Свою рідну Данію.)
Ганс Крістіан Андерсен
Дівчинка з сірниками
Для молодшого шкільного віку
Ганс Крістіан Андерсен
Надворі був страшенний холод, завірюха, насовувалась остання ніч старого року, саме на Меланки.
Такої темної та холодної ночі, добрий хозяїн і собаки з дому не вижене, бідна дівчина босоніж, з непокритою головою, потюпки ішла собі вулицею.
Істинна правда
Для молодшого шкільного віку
Ганс Крістіан Андерсен
Жахлива подія, — сказала курка, яка мешкала зовсім в іншому кінці міста, а не там, де трапилась подія. — Жахлива подія в курнику. Я прямо не зважуюсь тепер спати сама. Добре, що нас багато на сідалі.
І вона почала розповідати, та так, що у всіх курок пір’їнки піднялись, а у півня гребінець зморщився. Так, так, істинна правда!
Квіти маленької Іди
Для молодшого шкільного віку
Ганс Крістіан Андерсен
— Бідні мої квіточки померли! — сказала маленька Іда. — Ще вчора ввечері вони були такі красиві, а тепер усі посхилялися. Від чого це вони так? — запитала вона студента, що сидів на дивані.
Вона дуже любила цього студента; він умів розповідати надзвичайно цікаві історії і вирізати з паперу дуже забавні картинки — сердечка з крихітками-танцівницями всередині, квіти і чудові палаци з дверима, які можна було відчинити. Великий витівник був цей студент!
Пелюстина з небесного саду
Для молодшого шкільного віку
Ганс Крістіан Андерсен
Ген-ген у ясній і чистій височині плинув янгол, тримаючи в руках квітку з небесного саду. Та тільки він ту квітку притиснув до себе й поцілував, як від неї одірвалася пелюстина й упала посеред лісу в глейкувату землю. Там вона відразу ж пустила корінь, і дуже швидко в траві з’явилась нова рослинка.
– Що за чудернацьке створіння! – скрикнули трави, й ніхто з них не забажав визнати її за рівню – ані будяк, ані кропива.
Що не зробить старий – все гаразд
Для молодшого шкільного віку
Ганс Крістіан Андерсен
Хочу я розповісти тобі одну історію, яку сам чув, коли ще був малим, і щоразу, коли я її згадую, вона здається мені все кращою й кращою. Адже й з історіями трапляється так, як з багатьма людьми, вони стають з роками все кращими й кращими, і це дуже добре!
Великий Клаус і маленький Клаус
Для молодшого шкільного віку
Ганс Крістіан Андерсен
В одному селі жили два чоловіки, і обидва вони мали однакові імена, їх звали Клаусами. Але в одного було чотири коняки, а у другого лише одна. Щоб не сплутати цих Клаусів, того, хто мав чотири коняки, звали великим Клаусом, а того, хто мав лише одну,- маленьким Клаусом. От послухаємо, що з ними трапилось, — істинна історія!
Комірчик
Для молодшого шкільного віку
Ганс Крістіан Андерсен
Жив собі був джигунець, та тільки й манку (майно, добро), що головна щітка (щітка для волосся) та роззувало (знаряддя для скидання чобіт), але у нього ще був комірчик пречудесний: об цім-то комірі й річ!
Був вже той комірчик на порі і задумав женитись.
Гречка
Для молодшого шкільного віку
Ганс Крістіан Андерсен
Часом після бурі як ідеш по полю, де посіяна гречка, то бачиш, що вона почорніла й до землі поприлягала, немов вогонь перейшов через неї. Селяни кажуть:” Це блискавка наробила!” А чому ж блискавка наробила! “А через що ж блискавка таке з гречкою діє? Я розкажу вам, що чув од горобця, а горобцеві розказувала це стара верба, що онде й досі стоїть навсупроти ниви, де була гречка. Величезна верба та — й доладна і пишна, тільки старезна вже — аж згорбилась. Посередині вона репнула, а в щілині росте трава та ожина. Похилилось дерево, а зелені віти, наче довге зелене волосся, аж до самої зімлі пообвисали.
Циганська голка
Для молодшого шкільного віку
Ганс Крістіан Андерсен
Жила собі на світі циганська голка. Вона уявляла себе такою тонкою і так пишалася, ніби була справжньою швацькою голкою.
— Будьте уважні, бо ви мене тримаєте, — сказала циганська голка пальцям, які вийняли її з шухлядки.
— Не впустіть мене. Якщо я впаду на підлогу, мене, напевне, ніхто не знайде, я така тонка!
— Та невже! — сказали пальці і міцно схопили її за стан.