Для дошкільного віку
Казковий сценарій. (За мотивами української народної казки «Кіт і півник»).
Казкарка:
На узліссі – гарна хата.
В ній живуть немов два брата:
Сірий Котик-Воркотик
(З-за хатинки виходить Котик, вклоняється.)
І Півник-Когуток.
Якось Котик йде із дому й просить…
Котик:
Півнику, нікому
Ти дверей не відкривай,
У вікно не визирай.
(Котик бере сокиру, вузлик з харчами і зникає за хатиною.)
Казкарка:
І пішов, а Когуток
Взяв швиденько молоток
І полагодив поличку.
Борщ варить поставив в пічку,
На узвар помив кисличку.
Й не помітив він Лисички.
(Півник порається в хатинці, до віконця підкрадається Лисичка.)
А Лисичка – тут, як тут.
У віконце: стук-стук-стук.
Лисичка:
Виглянь, Півнику, озвися!
І зі мною подружися!
Хочеш, пісню заспіваю?
(Лисичка співає пісеньку за своїм бажанням.)
Що ж мені тепер робити,
Щоб він міг заговорити?
(Лисичка ходить навколо хатини.)
Ось розсиплю я намисто,
Під хатинкою намисто.
(Розсипає намисто на стежці біля хатинки.)
Доведеться потрудиться,
Бо на те я і Лисиця.
Казкарка:
Як упоралась швиденько,
Посміхнулася тихенько.
Знов постукала в віконце…
(Лисичка підкрадається до хатки, стукає у віконце.)
Лисичка:
Півнику, зійшло вже сонце!
І такий чудовий ранок!
Вийди, любчику, на ганок!
Глянь, горох уже дозрів…
Як багато його скрізь!
Поклює смачний горох,
Потанцюємо удвох!
(Півник визирає у віконце.)
Казкарка:
Ой не втерпів Когуток!
Півник:
З’їм горошку хоч стручок!
Так люблю я танцювати –
Не сидітиму у хаті!
Казкарка:
І мерщій взяв чоботята,
Вибіг радісно із хати.
(Півник вибігає на галявину. Лисичка виходить йому назустріч, обтрушує спідничку, дивиться у люстерко, вклоняється.)
Ой, зраділа ж як Лисичка!
Обтрусила вмить спідничку,
У люстерко подивилась,
Низько Півнику вклонилась.
Й Когуток пішов в танок
Вибивати гопачок.
(Лисичка з Півником танцюють український таночок.)
А Лисичка в ту ж хвилину
Розгорнула вже торбинку…
(Лисичка розгортає торбинку.)
Казкарка:
Півня в клунок заманила…
Лисичка:
Добру справу я зробила!
Казкарка:
Й тут згадала вмить Лисичка…
(Лисичка кидає клунок.)
Лисичка:
Борщик варить в хатці пічка!
Ось навідаюсь в хатинку.
Почекай мене, торбинко!
(Лисичка біжить в хатинку, там нишпорить по глечиках, облизується і вмощується на печі спати.)
Казкарка:
А із лісу по стежині
Воркоток йде до хатини.
(Котик йде, наспівуючи якусь пісеньку.)
Котик:
Дивно, клунок на подвір’ї…
І чомусь увесь у пір’ї.
(Котик обходить клунок, придивляється.)
І намисто на стежині…
(Прислухається)
Хтось, немов, хропе в хатині?
(Котик принюхається до клунка).
Казкарка:
Враз принюхавсь Вороток!
Котик:
Та в торбинці ж Когуток!
Як потрапив ти сюди?
Півник:
Порятуй мене з біди!
Швидше клунок розв’яжи
І Лисичку прожени!
Казкарка:
Кіт торбинку розв’язав…
(Котик звільняє Півника.)
І на ноги Півник став.
Друзі в хатку поспішили,
Щільно двері причинили.
(Котик і Півник заходять у хатинку.)
Бачать – безлад у кімнаті,
Так незатишно у хаті!
Котик:
Борщик виїла Лисичка,
Ось надкушена кисличка,
І узвару вже нема…
Ось стоїть пуста горня!
(Котик показує Півнику пусті глечики.)
Півник:
Лиска кралась й до полиці!
Смакувала паляниці.
З’їла нишком калачі
Та й заснула на печі.
(Підходить до пічки.)
Котик:
Лиску провчимо, як слід,
Щоб згадала цей обід!
Казкарка:
Зі скриньки Кіт дістав торбинку…
(Котик дістає торбинку.)
Котик:
Півнику, знайди цеглинку.
Принеси, клади у клунок.
Буде Лисиці подарунок!
(Півник кладе цеглинку в торбинку, підходить до пічки.)
Казкарка:
Котик став будити Лиску,
Підійшов до пічки близько.
Котик:
Гей, Лисичко, прокидайся!
І додому вже збирайся!
Вже скінчилися гостини,
Ти засиділась в хатині.
(Лисичка прокидається.)
Казкарка:
Мить, й прокинулась Лисиця,
І розплющила очиці.
Лисичка:
Там же ласий подарунок!
Казкарка:
Стала чемною такою!
Лисичка:
Що це трапилось зі мною?
Ой, невже надворі нічка?
Це ж мене пригріла пічка.
Я й заснула, забарилась.
Казкарка:
Низько Котику вклонилась.
(Лисичка вклоняється, бере клунок і тікає).
Лисичка:
Дякую за подарунок!
Казкарка:
І побігла по стежині
Далі й далі від хатини.
Котик й Півник обнялися,
За роботу вдвох взялися,
(Котик і Півник йдуть обнявшись, до хатини.)
А лисичка?
Що й казати!
Клунок розв’язала в хаті…
(Лисичка розв’язує клунок, дивується.)
Лисичка:
Де ж мій ласий подарунок?
Це не той, здається, клунок!
(Виходить Котик і Півник.)
Котик і Півник:
Лисиці – горе, а нам сміх.
Їж цеглинки на обід!
Й забувай усі стежинки
До гарненької хатинки!
(Котик, Півник і Лисичка вклоняються.)