Лисиччин подарунок

Для дошкільного віку

Казковий сценарій. (За мотивами української народної казки «Кіт і півник»).

Казкарка:
На узліссі – гарна хата.
В ній живуть немов два брата:
Сірий Котик-Воркотик
(З-за хатинки виходить Котик, вклоняється.)
І Півник-Когуток.
Якось Котик йде із дому й просить…

Котик:
Півнику, нікому
Ти дверей не відкривай,
У вікно не визирай.

(Котик бере сокиру, вузлик з харчами і зникає за хатиною.)

Казкарка:
І пішов, а Когуток
Взяв швиденько молоток
І полагодив поличку.
Борщ варить поставив в пічку,
На узвар помив кисличку.
Й не помітив він Лисички.
(Півник порається в хатинці, до віконця підкрадається Лисичка.)
А Лисичка – тут, як тут.
У віконце: стук-стук-стук.

Лисичка:
Виглянь, Півнику, озвися!
І зі мною подружися!
Хочеш, пісню заспіваю?

(Лисичка співає пісеньку за своїм бажанням.)

Що ж мені тепер робити,
Щоб він міг заговорити?
(Лисичка ходить навколо хатини.)
Ось розсиплю я намисто,
Під хатинкою намисто.
(Розсипає намисто на стежці біля хатинки.)
Доведеться потрудиться,
Бо на те я і Лисиця.

Казкарка:
Як упоралась швиденько,
Посміхнулася тихенько.
Знов постукала в віконце…

(Лисичка підкрадається до хатки, стукає у віконце.)

Лисичка:
Півнику, зійшло вже сонце!
І такий чудовий ранок!
Вийди, любчику, на ганок!
Глянь, горох уже дозрів…
Як багато його скрізь!
Поклює смачний горох,
Потанцюємо удвох!

(Півник визирає у віконце.)

Казкарка: 
Ой не втерпів Когуток!

Півник:  
З’їм горошку хоч стручок!
Так люблю я танцювати –
Не сидітиму у хаті!

Казкарка:
І мерщій взяв чоботята,
Вибіг радісно із хати.

(Півник вибігає на галявину. Лисичка виходить йому назустріч, обтрушує спідничку, дивиться у люстерко, вклоняється.)

Ой, зраділа ж як Лисичка!
Обтрусила вмить спідничку,
У люстерко подивилась,
Низько Півнику вклонилась.
Й Когуток пішов в танок
Вибивати гопачок.

(Лисичка з Півником танцюють український таночок.)

А Лисичка в ту ж хвилину
Розгорнула вже торбинку…

(Лисичка розгортає торбинку.)

Казкарка: 
Півня в клунок заманила…

Лисичка:
Добру справу я зробила!

Казкарка: 
Й тут згадала вмить Лисичка…

(Лисичка кидає клунок.)

Лисичка: 
Борщик варить в хатці пічка!
Ось навідаюсь в хатинку.
Почекай мене, торбинко!

(Лисичка біжить в хатинку, там нишпорить по глечиках, облизується і вмощується на печі спати.)

Казкарка:
А із лісу по стежині
Воркоток йде до хатини.

(Котик йде, наспівуючи якусь пісеньку.)

Котик:
Дивно, клунок на подвір’ї…
І чомусь увесь у пір’ї.

(Котик обходить клунок, придивляється.)
І намисто на стежині…
(Прислухається)
Хтось, немов, хропе в хатині?

(Котик принюхається до клунка).

Казкарка:
Враз принюхавсь Вороток!

Котик: 
Та в торбинці ж Когуток!
Як потрапив ти сюди?

Півник: 
Порятуй мене з біди!
Швидше клунок розв’яжи
І Лисичку прожени!

Казкарка:
Кіт торбинку розв’язав…

(Котик звільняє Півника.)
І на ноги Півник став.
Друзі в хатку поспішили,
Щільно двері причинили.

(Котик і Півник заходять у хатинку.)
Бачать – безлад у кімнаті,
Так незатишно у хаті!

Котик:
Борщик виїла Лисичка,
Ось надкушена кисличка,
І узвару вже нема…
Ось стоїть пуста горня!

(Котик показує Півнику пусті глечики.)

Півник: 
Лиска кралась й до полиці!
Смакувала паляниці.
З’їла нишком калачі
Та й заснула на печі.

(Підходить до пічки.)

Котик: 
Лиску провчимо, як слід,
Щоб згадала цей обід!

Казкарка:
Зі скриньки Кіт дістав торбинку…

(Котик дістає торбинку.)

Котик:
Півнику, знайди цеглинку.
Принеси, клади у клунок.
Буде Лисиці подарунок!

(Півник кладе цеглинку в торбинку, підходить до пічки.)

 Казкарка:
Котик став будити Лиску,
Підійшов до пічки близько.

Котик:
Гей, Лисичко, прокидайся!
І додому вже збирайся!
Вже скінчилися гостини,
Ти засиділась в хатині.

(Лисичка прокидається.)

Казкарка: 
Мить, й прокинулась Лисиця,
І розплющила очиці.

Лисичка:
Там же ласий подарунок!

Казкарка: 
Стала чемною такою!

Лисичка:
Що це трапилось зі мною?
Ой, невже надворі нічка?
Це ж мене пригріла пічка.
Я й заснула, забарилась.

Казкарка:
Низько Котику вклонилась.

(Лисичка вклоняється, бере клунок і тікає).

Лисичка:
Дякую за подарунок!

Казкарка:
І побігла по стежині
Далі й далі від хатини.

Котик й Півник обнялися,
За роботу вдвох взялися,

(Котик і Півник йдуть обнявшись, до хатини.)

А лисичка?
Що й казати!
Клунок розв’язала в хаті…

(Лисичка розв’язує клунок, дивується.)

Лисичка: 
Де ж мій ласий подарунок?
Це не той, здається, клунок!

(Виходить Котик і Півник.)

Котик і Півник: 
Лисиці – горе, а нам сміх.
Їж цеглинки на обід!

Й забувай усі стежинки
До гарненької хатинки!

(Котик, Півник і Лисичка вклоняються.)