Для дошкільного віку
Ганна Чубач
У дворі під Новий рік
Хизувався Сніговик:
– Із великої морквини
В мене ніс, як в Буратіно!
Зайчик двором пробігав,
Той великий ніс украв.
Казки, легенди та байки для дітей українською мовою
Для дошкільного віку
Ганна Чубач
У дворі під Новий рік
Хизувався Сніговик:
– Із великої морквини
В мене ніс, як в Буратіно!
Зайчик двором пробігав,
Той великий ніс украв.
Валентина Каменчук
Сіє, віє, завіва
Снігом завірюха,
А у зайчика, хоч плач,
Дуже змерзли вуха,
Він і чоботи узув,
І вдягнув кожуха,
А з-під шапки, ну хоч плач,
Індійська народна казка
Люди здавна кажуть: хто бажає лиха комусь, того самого спіткає лихо.
Жили в селі два сусіди. Першого звали Джармабудхі — тобто Той, у кого добро на думці, а другого Папабудхі—тобто Той, у кого зло на думці. Одне слово, Добродум і Злодум.
Індійська народна казка
Засперечалися якось багатій і бідняк про те, що краще: гроші чи розум. Багатій каже:
— Ось ти, приміром, бідний, мов горобець у лісі. Що ж, допоміг тобі розум?
Для дошкільного віку
О. Маружний
Порошить метелиця
Білим снігом стелеться.
На подвір’я, як жива,
Вийшла Баба снігова.
У вбранні зимовому,
Гарному, казковому
На сніжку вона стоїть,
Християнська казка про святого Миколая
Архип був мірошником у святого Миколая. Мав він хату коло вітряка. Янголи приносили йому зерно, а він його молов. Вітри добре дули, бо служили охоче святому Миколаю. Так він молов і молов, а борошно роздавав бідним, бо такий мав наказ від святого Миколая. Приходили до Архипа баби й сироти, і діди, найбільше взимку, а навіть і птиці, бо й тим мав зерно роздавати.
Християнська казка
Високо-високо в небі жило маленьке янголятко.
Там йому було дуже весело. Воно стрибало з хмарки на хмарку, спускалося вниз із сонячним промінням і бігало під небесним дощем. А коли ставало холодно, ловило сніжинки і робило з них блискучі ланцюжки. Воно було дуже щасливе!
Для молодшого шкільного віку
Болгарська народна казка
Одне кошеня дуже набридло господарю, той заніс його в ліс і там покинув.
У лісі його побачив лев.
Він роздивлявся на кошеня, оглядав його з усіх боків, дивувався, а тоді сказав:
— Ти схоже на нас і, може, таки з нашого роду, але чому ти таке дрібненьке?
Для молодшого шкільного віку
Болгарська народна казка
Колись — а це було таки дуже давно — надумало сонце одружитися.
Воно хотіло привести господиню, щоб вела у хаті лад і ростила дітей. Запросило сонце на своє весілля всіх птахів і звірів. Вони були дуже раді, що сонце, як і всі, матиме сім’ю. Тільки їжак кудись подівся, і сонце пішло шукати його по лісах і долинах, заглядало в найгустіші чагарі, зазирало в усі нірки й дупла.
Ганс Крістіан Андерсен
Далеко звідси, там, куди відлітають ластівки, коли у нас настає зима, жив король. У нього було одинадцять синів і одна дочка — Еліза. Одинадцять братів-принців ходили до школи з зірками на грудях і з шаблями при боці. Вони писали діамантовими грифелями на золотих дошках і все, що читали, знали напам’ять. Сестричка Еліза сиділа на маленькому дзеркальному стільчику, і в неї була книжка, яка коштувала півкоролівства.