Для молодшого шкільного віку
Австралійська народна казка
У давнину, страусиха ему з птахом бролгою жили з своїми родинами біля джерела. Щоранку усі вони вирушали полювати слимаків та іншу болотняну живину, а смерком повертались додому з харчем на вечерю.
Так вони прожили у злагоді багато років і почували себе щасливими.
Та якось ему з дітьми повернулися з болота раніше звичайного. Вони принесли з собою їжу на вечерю, але будучи дуже голодні, зразу все й поїли. Потім діти ему почали гратися, а вона примостилася у затінку під деревом.
Та їй все ще хотілося їсти, й вона роздивлялась, чи не знайдеться ще чимось підживиться. Але нічого не знаходилося. Аж ось ему помітила жорна, що належали бролзі, тай подалася до сусідчиного житла. Ему ухопила жорна дзьобом і проковтнула його. А тоді повернулася до свого дерева й заснула в затишку.
Надвечір прийшла додому бролга, принесла харч і хотіла була його розмолоти, щоб нагодувати діточок. Кинулася шукати жорна, та ніде їх не знаходила. Спитала в дітей, чи хтось знає де вони поділися, але ні її діди, ані малі емунята жорен не бачили. Тоді бролга розбудила ему-матір і спитала, чи та не бачила жорен? Ему відповіла, що не бачила, та не повірила їй, і спитала вдруге. Це дуже розлютило ему. Вона схопила сапку, і щосили вдарила бролгу по голові.
Та побачивши, що в бролги з голови побігла кров, ему схаменулась та засоромилась, і відразу призналася, що це вона проковтнула жорна. А тоді сказала бролзі, щоб та вдарила її по спині. Бролга добряче гупнула ему по спині, й жорна вискочили з неї.
Бролга дуже зраділа.
Та ще й до тепер у неї видно по обидва боки голови червоні плями, від того часу, як ему її вдарила по голові.
Так само, як на спині ему добре видно горб, — там де її вдарила бролга, щоб повернути жорен.
Ось така пригода трапилась в давню давнину.
Джукурпа, або оповідки з казкових часів