dzhukurupa

Мурашкоїд та черепаха

Для молодшого шкільного віку

Австралійська народна казка

У давню дпвнину, за казкових часів, мурашкоїд не мав на тілі голок, а черепаха ще не носила на спині  панцира.

Жили вони разом у буші, щиро приятелювали і були щасливі.

Одного разу мурашкоїд попросив черепаху доглянути його маленьке дитя, поки він полюватиме.

І ось пішов він у буш на полювання, а черепаха залишилась приглядати за його дитиною.

Мурашкоїд замешкався на полюванні, а черепаха дуже сильно зголодніла. Вона чекала й чекала, та мурашкоїд усе ніяк не повертався. Нарешті їй так схотілося їсти, що вона проковтнула мурашкоїдове маля.

Невдовзі мурашкоїд повернувся з полювання, і відразу кинувся шукати своє дитя, але ніде його не знаходив.

— Де моя дитина? — спитав він у черепахи. Та вона мовчала.

І тоді мурашкоїд здогадався, що черепаха з’їла його дитинча.

Обурений і нещасний, він метнувся до великої купи каміння, став хапити камінь за каменем і кидати в черепаху. Багато каменів влучило в черепаху, і застряли в її спині .

Тоді  черепаха побігла по своі списи й почала метати ними у мурашкоїд. Чимало списів поцілили і застряли у спині мурашкоїда.

Ще й до тепер зі спини мурашкоїда стирчать списи, тільки вони з часом перетворилися на голки.А камені, що попали в черепашину спину, що ними влучив мурашкоїд, так і залишилися в неї на спині, обернувшись на панцир.

Джукурпа, або оповідки з казкових часів