Казки, легенди та байки для дітей українською мовою
Василь Сухомлинський
Вирізав батько Юркові коника з дерева. Та такого гарячого, баского. Б’є копитами коник, ось-ось поскаче.
Поставив Юрко його на вікно й ліг спати. Коли це бачить: підняв коник голову, затремтіла вогняна грива. Зіскочив з вікна Вогнегривий і пострибав по долівці.
Вікторія Онопрієнко
Цю казку розповідала в дитинстві мені бабуся, а вона почула її від своєї бабусі… Колись, дуже давно, жив на землі народ. Було це сильне, красиве і могутнє плем’я. Вони дружно працювали, вирощували врожаї, рибалили, полювали, розводили худобу. Заможно жили ці люди. Та була у них одна велика біда: не мали вони мови. Зовсім не могли розмовляти, співати пісень, не могли сваритися, вимовити слів радості і любові, тому посмішка рідко торкалася їхніх облич. А винні в цьому були вони самі.
Ярослав Вільшенко
В небі метушня і рух,
Янголята працю мають:
Білий тріпають кожух
Для Святого Миколая.
Для дошкільного віку
Платон Воронько
Йшов сніжок на торжок
Продавати кожушок.
Кіт купив того кожуха,
Загорнувсь по самі вуха.
Для дошкільного віку
Василь Симоненко
Цареве сімейство
Там, де гори і долини,
Де гуляє вітровій, –
Там цвіте краса-країна
З дивним ім’ям Сльозолий.
І колись в країні тій
Був па троні цар Плаксій,
Голова його мов бочка,
Очі – ніби кавуни.
Для молодшого шкільного віку
Василь Сухомлинський
Жив на світі Мудрий Чоловік. Він придумав літери. Вирізав їх із березової кори, поклав до козубця й думає: «Ось піду завтра до людей, навчу їх писати і читати.»
Василь Сухомлинський
У мурашнику вирує життя. Тисячі мурашок щось роблять. Одні будують кімнати малесенькі, в яких ховаються від негоди. Другі несуть додому крихітки картоплі, буряків, зернинки, насінинки – все, що знайдуть у полі. Треті полюють на комах – жучків, мух.
Для дошкільного віку
Леся Українка
Поблискують черешеньки
В листі зелененькім,
Черешеньки ваблять очі
Діточкам маленьким:
Микола Зінчук
Був собі в одному королівстві великий чиновник. Його посадили в чиновницьке крісло за грізний погляд очей і залізне горло. І за те, що ретельно виконував усі повеління короля. А розуму в нього було обмаль, і він це сам розумів.
Олександр Хоменко
Жила-була собі Мишка. Якось пішла вона в поле, нажала колосків, та й повертається стежечкою через кладочку — і до лісу, до своєї хатки. Аж тут назустріч Їжачок іде.
— Здрастуй, Мишко, — привітався.
— Здрастуй, Їжаче.
— А що це ти несеш?