Хліб – то праця людська

Для молодшого шкільного віку

Василь Сухомлинський

Узяв онук у хаті шматок хліба, пішов у садок і став ним спілі груші з дерева збивати.

Підходить дідусь і питає:

– Що це ти робиш, онучку?

Онук похнюпився, не насмілиться очей підвести.

Знав, що робить недобре, але сподівався, що ніхто не бачитиме.

– Візьми той хліб, – звелів дідусь.

Підняв онук шматок хліба.

– Є в тебе чиста хусточка?

Витяг онук з кишені чисту хусточку.

– Загорни хліб у хусточку.

Онук загорнув.

– Так і неси цей шматок хліба до хати, поклади його поруч зі своїми книжками. Хай лежить він доти, доки ти виростеш і народяться у тебе діти. Заповідай тоді своїм дітям і внукам, що хліб – це святиня і знущатися над ним – великий гріх.

– Дякую вам за науку, дідусю, – тихо каже онук і несе шматок хліба в хусточці до хати.

Той шматок хліба він зберігав багато літ. Як виросли його два сини й стали розуміти, що таке праця і честь, він сказав їм:

– Найдорожча цінність – хліб. Його виростив ваш прадід. Бережіть і шануйте хліб, – бо то праця людська.

Казки-оповідки В.О.Сухомлинського за порами року.
Осінь