zelena-kosa-chervona-komora

Зелена коса, червона комора

Для молодшого шкільного віку

Василь Сухомлинський

Поклала бабуся в землю насінину моркви. Не забарився і теплий весняний дощик. Проросла насінина. в землю поліз червоненький корінець, а до сонця піднявся і пагінець.

Ідуть дощі, земля п’є воду. Зелений пагінець став кучерявою косою. А корінець усе довшає й довшає. Незабаром він став уже такий, як пагінець. А потім і товстішати став. Ось уже як бочечка  кругленький, червоний.

Дощ іде та й іде, а червоному корінцеві все мало та й мало. Питається якось зелена коса:

 Хто там піді мною в землі? Що все мало йому дощу, ніяк не нап’ється. А з під землі чується голос:

 Я червона комора. У мене цукру багато. Я сік солодкий роблю.

 Он як , дивується зелена коса.

Того й поглядають на мене так ласо дітки. Потягнуть за косу  доберуться до солодкої комори.

Казки-оповідки В.О.Сухомлинського за порами року.
Осінь