Для молодшого шкільного віку
Китайська народна казка
Жив собі митець, такий вправний, що його малюнки були наче живі. Намалює птаха, – здається, от-от злетить; намалює звіра, – здається, от-от побіжить. А квіти у нього виходили настільки схожими на справжні, що злітались бджілки та сідали на них. За це прозвали його “чарівним митцем”. Більш за все він полюбляв малювати півників, і щоб було з чого малювати, тримав їх на подвір’ї. Було у нього кілька пістрявих гордівливих красенів.
Мешкав в тій околиці один сільській мироїд. Щороку на свій день народження вимагав він подарунки у селян. Якось в черговий раз надіслав він в навколишні села своїх слуг. Пішли вони дворами, відбираючи худобу та птахів. Забрали півників і у митця. В усьому селищі не лишилося жодного когута, не було кому пробуджувати людей в ранковий час. Люди просипали й запізно бралися до праці. Всі лаяли мироїда.
Без співу півників в селищі стало зовсім тужливо. Всі ламали голову, як бути? Нарешті вирішили попросити митця намалювати півня. Краще б, звичайно, аби він міг співати, та якщо це неможливо, все одно, краще намальований півень, аніж ніякого.
Митець пообіцяв спробувати та з старанністю узявся за роботу. Він малював одну картину за другою, але жодна йому не подобалась. Кожного разу він розпочинав наново.
Зібралася вже ціла купа картин, і кожна була кращою від попередньої. А митець чахнув прямо на очах. Рівно п’ятнадцять діб малював він. А ввечері п’ятнадцятого дня йому, нарешті, вдалося намалювати півника, як дві краплини води схожого на справжнього: у нього був яскраво-червоний гребінець, золотаве пір’я, темний з переливами хвіст; гордо стояв він на високих лапках, груди колесом, шия вигнута, дзьоб відкритий. Лишалося намалювати очі. Коли митець зробив останній штрих, півень раптом ожив і заплескав крилами. А митець, який віддав картині стільки сил, упустив пензель, глибоко позіхнув і заснув прямо на столі.
На світанку селище сповнилося голосним кукуріканням. Прокинувшись від співу півня, здивовані селяни пішли подивитись. Наблизившись до хатини митця і зазирнувши у вікно, вони побачили, що господар посвистує, а півень на малюнку у відповідь на свист плескає крилами, підскакує та кукурікає.
– А півень живий! Тепер ми знову будемо знати час і не будемо запізнюватися в поле,– раділи селяни.
Коли чутка про те, що митець намалював живого півня, який кукурікає щоранку, дійшла до мироїда, він подумав: “От же дивина!”– і надіслав слуг, повелівши принести йому півня.
Слуги мироїда застали митця за малюванням.
– Гей, ти! – гукнули вони його.– Прийшла і до тебе щаслива година. Наш господар почув, начебто ти намалював красивого півня, і бажає отримати його. Краще за все буде, якщо ти сам подаруєш картину. Тоді хазяїн щедро винагородить тебе.
Митець втратив самовладання:
– Ця картина коштувала мені надто дорого, аби я продав її. Не потрібна мені аніяка винагорода. Навіть, якщо ви дасте цілу купу золота, я не погляну на неї!
Слуги відразу ж змінили тон:
– Ах ти голодранець, ти ще вихваляєшся! Ми тобі покажемо, де раки зимують!
З цими словами вони зірвали картину зі стіни і забрали з собою.
Виходячи, вони озирнулися та з усмішкою вигукнули:
– Ну що, радий?
Коли картина опинилась в руках мироїда, він підніс її до світла, аби краще було видно. Ледве він розгорнув свиток, як півень на картині відкрив очі, нахохлив пір’я та заворушився. Мироїд від радості рота роззявив:
– Він і справді живий!
Не встиг він розкрити рота, як півень заплескав крилами, витягнув шию і миттю віддзьобав мироїдові обидва ока, і відразу ж проковтнув їх.
– Ой, ой! Боляче! – заголосив осліплий мироїд.– Скоріше спаліть проклятого півня!
Слуги схопили лампу і підпалили свиток. Але півень раптом зіскочив з картини, схопив дзьобом палаючий свиток і став гасати з ним по кімнаті. Куди б він не біг, всюди займалося полум’я. Першими згоріли картини й свитки на стінах, далі меблі, а зрештою і весь будинок. Мироїд з усією своєю прислугою загинув у полум’ї. Коли зійшло сонце, півень, стояв на купі залишків, викотивши груди колесом та витягнувши шию, і голосно співав.
Пішов митець і свиснув когутові. Той, плескаючи крилами, підлетів до нього. З того часу кожного ранку півень сповіщав людей, що день розпочався.
Переклад Чуда І.Г.
Казки народів світу (2 збірка)