Брати Лю

Для дошкільного віку

Китайська народна казка

Давним-давно жила на березі моря одна добра жінка. У неї було п’ятеро синів, п’ятеро братів Лю: Лю-перший, Лю-другий, Лю-третій, Лю-четвертий і Лю-п’ятий. Вони були такі схожі між собою, що ніхто не міг їх відрізнити одне від одного. Навіть мати іноді плутала їх.

Але у кожного з братів була своя особливість. Старший брат, Лю-перший, міг випити ціле море, а потім випустити його назад. Лю-другий не боявся вогню. Лю-третій міг витягати свої ноги на будь-яку довжину. У Лю-четвертого тіло було міцнішим за найміцніше залізо. А наймолодший, Лю-п’ятий, розумів мову птахів та звірів.

Вони жили щасливо і не знали лиха. Лю-перший ловив рибу. Лю-другий підтримував вдома вогонь. Лю-третій і Лю-четвертий працювали в полі. А Лю-п’ятий пас гуси та вівці.

Якось у ті місця, де жили брати Лю, приїхав на полювання багатий і злий правитель провінції. На узліссі він побачив: маленький хлопчик пасе отару. Це був Лю-п’ятий. Поряд з ним тихо спала гарна гірська кізочка. Правитель схопив свій лук і націлився на неї. Переляканий Лю крикнув, і кізочка одним стрибком зникла в лісі. З хащі висунувся олень. Лю закричав йому оленячою мовою: „Рятуйся!” — і олень зник. На галявину вибігли веселі зайці. Лю крикнув заячою мовою — і зайці поскакали. Усі звірі поховалися. Розлючений правитель лишився один у порожньому лісі. А добрий Лю стояв перед ним і радів, що встиг допомогти своїм лісовим друзям.

Тоді злий правитель наказав схопити Лю-п’ятого. Його відвезли в місто і за наказом правителя кинули в клітку до голодного тигра. – Правитель гадав, що тигр розірве сміливого бідняка, але Лю-п’ятий заговорив з тигром тигровою мовою, і лютий звір не зайняв його.

Дізнавшись про це, правитель розлютився ще дужче. Він наказав відрубати Лю-п’ятому голову. Але тоді у в’язницю пробрався Лю-четвертий, у якого тіло було міцнішим за най-міцніше залізо. Він лишився у в’язниці замість свого брата. А Лю-п’ятий вийшов і спокійно пішов додому. Вони були такі схожі між собою, що ніхто не помітив підміни.

Другого ранку Лю-четвертого вивели на міську площу. Кат хотів відрубати йому голову, але найважчий та найміцніший меч ударився об залізну шию Лю-четвертого і розпався на скалки. Тоді правитель розлютився до нестями і наказав кинути зухвалого бідняка з високої скелі.

Вночі у в’язницю прийшов Лю-третій, який міг витягати свої ноги на будь-яку довжину. Його впустили, і він лишився там замість свого брата. І знову ніхто ні про що не здогадався.

На світанку Лю-третього відвели на високу скелю. Якщо людину кидали з неї, вона розбивалася на смерть, але коли кати штовхнули вниз Лю-третього, він спокійно витягнув свої чудесні ноги і встав на них, мов нічого не сталося. Несамовитий від люті жорстокий правитель поскакав у свій палац і в той же день наказав спалити непокірного Лю на вогнищі.

Кати склали на майдані перед палацом правителя величезне вогнище. Варта з луками і списами оточила майдан. Юрби людей прийшли звідусюди.

Тим часом Лю-другий, який не боявся вогню, пробрався у в’язницю і непомітно підмінив Лю-третього. Ледве встиг він це зробити, як правитель дав знак починати страту.

Кати схопили Лю-другого і кинули його на середину величезного вогнища. Полум’я підвелося вище за будинки. Лю-другий зник у вогні і чорному димі. Народ заплакав від жалості. А жорстокий правитель злісно сміявся.

Але скоро дим розвіявся, і всі побачили: серед вогню стоїть Лю-другий і всміхається, наче й не було нічого. Правитель трохи не задихнувся від люті.

— Що це за людина? — закричав він.— У вогні не горить, об скелі не розбивається, меч її не бере, і навіть лютий тигр її не чіпає!
Та ні ж, не може того бути, щоб я, могутній правитель, не справився з простим селянином!

І жорстокий правитель вирішив відвезти Лю далеко в море, прив’язати на шию важкий камінь і втопити. „Може, він і води не боїться? — подумав правитель. — Однаково камінь не дасть йому виплисти. Нехай лишається на дні морському!” І ввечері того ж дня він наказав вчинити страту.

З великими труднощами пробрався у в’язницю Лю-перший, який міг випити все море. Він зайняв місце свого брата і став чекати.

Увечері його відвели на корабель. Правитель із своєю вартою розмістився на іншому кораблі. Вони попливли далеко в море. На найглибшому місці Лю-першому прив’язали на шию величезний камінь і, за знаком жорстокого правителя, кинули в морські хвилі.

Тільки Лю-перший щез під водою, він одразу ж почав пити море. Правитель побачив: море кудись зникає! І пожовтів від страху. Незабаром морське дно оголилося. Кораблі перекинулись. Правитель і його варта зав’язли в морському мулі.

А Лю тим часом відв’язав камінь і спокійно вийшов на берег. Тоді він випустив море назад. Жорстокий правитель і його варта так
і лишились на дні.

А народ радів із загибелі жорстокого правителя і прославляв чудесних братів Лю.