Для молодшого шкільного віку
Австралійська народна казка
У давню дпвнину, за казкових часів, мурашкоїд не мав на тілі голок, а черепаха ще не носила на спині панцира.
Жили вони разом у буші, щиро приятелювали і були щасливі.
Одного разу мурашкоїд попросив черепаху доглянути його маленьке дитя, поки він полюватиме.
І ось пішов він у буш на полювання, а черепаха залишилась приглядати за його дитиною.
Мурашкоїд замешкався на полюванні, а черепаха дуже сильно зголодніла. Вона чекала й чекала, та мурашкоїд усе ніяк не повертався. Нарешті їй так схотілося їсти, що вона проковтнула мурашкоїдове маля.
Невдовзі мурашкоїд повернувся з полювання, і відразу кинувся шукати своє дитя, але ніде його не знаходив.
— Де моя дитина? — спитав він у черепахи. Та вона мовчала.
І тоді мурашкоїд здогадався, що черепаха з’їла його дитинча.
Обурений і нещасний, він метнувся до великої купи каміння, став хапити камінь за каменем і кидати в черепаху. Багато каменів влучило в черепаху, і застряли в її спині .
Тоді черепаха побігла по своі списи й почала метати ними у мурашкоїд. Чимало списів поцілили і застряли у спині мурашкоїда.
Ще й до тепер зі спини мурашкоїда стирчать списи, тільки вони з часом перетворилися на голки.А камені, що попали в черепашину спину, що ними влучив мурашкоїд, так і залишилися в неї на спині, обернувшись на панцир.
Джукурпа, або оповідки з казкових часів