Для молодшого шкільного віку
Австралійська народна казка
У давню давнину, за казкових часів, кенгуру не мав хвоста. Жив він з дружиною та шістьма діточками у своєму таборі. Усі вони були щасливими, не зважаючи на те, що ніхто з них не мав хвоста.
Якось завітав до кенгуру бандикут — великий, сумчатий пацюк, і попросив віддати двох кенгуреняток. Мовляв, він бандикут зі своєю дружиною такі нещасні, не маючи діток, а в кенгуру їх он аж скільки. Але кенгуру відмовився віддати своїх кенгурят. Бандикут страшенно розлютився, і заявив що вкраде дітлахів, якщо кенгуру не віддасть їх самий.
Почувши це, кенгуру спохмурнїв і кинувся був по свої списи. Та тільки — но повернувся спиною до бандикута, як той ухопив його ззаду за тулуб, — і не пускає. Кенгуру з усіх сил виривався, а бандикут тягнув його до себе. Обоє тягли усе дужче й дужче, аж поки та частина тулуба кенгуру, в яку вчепився бандикут, почала розтягатись, і робилася все довшою й довшою. Нарешті вона так витяглася, що з неї став довгий та міцний хвіст.
І ось від того давнього предавнього дня, всі кенгуру мають хвости.
Джукурпа, або оповідки з казкових часів