Для дошкільного віку
Імант Зієдоніс
Є різні Рябі. Є великі Рябі й малі Рябі. Вони якраз оті, хто все вишукує, робить рябим, а самих їх відшукати важко. Здебільшого вони сплять серед прибережного каміння. Маленькі, зовсім як ряба рінь,і ховаються серед неї великі – поміж більшого каміння. Але пошукай між брилами – і там їх також знайдеш! Знаєш, як відрізнити їх від каміння? То дуже просто. Приклади до руки: якщо на долоні відбилися крапинки, то натрапили на Рябого, якщо ні, то це звичайнісінький камінь.
Рябі котяться світом, як розписані кульки в дитячій грі, де кожна половинка кульки має свою барву. А ще вони зовсім неждано-негадане зупиняються: коли тільки заманеться, де тільки заманеться, біля кого тільки заманеться. І притулюються вони до всього тим рябим боком, яким заманеться. Що, підкотився до гороху? Виходить, бути гороху кольоровим: рожевим, білим, рожевим з фіолетовим. А тепер до мухомора? Значить, цього разу повернувся до нього Рябий червоним боком з білими крапочками. Підкотився до корови? Тоді бік у нього білий з чорними плямами або брунатний з білим. Дуже рідко, але Рябий закочується і межи свині. Тоді одне чи двоє поросят вкриваються чорними плямами. Рябі песики, рябі коти, рябі сонечка, рябі гадюки – всі до одного обкатані рябим боком Рябого. Але Рябий не тільки землею бродить, Рябий ще й плаває і цяткує в рябе риб’ячі спини. Чи бачили ви форель або осетра? Якими ж то вони тільки не фарбовані рябими фарбами-плямами! Рябий випестило яйце чайці та й іншим птахам. Усі рябі метелики ним фарбовані. Та й птахи також. Тільки-но по гніздах починають виводитися пташата, аж Рябий тут як уродився – розпочинає фарбувати.
Кажуть: рябий, мов дятлів живіт. То все справи Рябого. Люди цікавляться одне в одного: як тобі ведеться?
– Ет, рябе діло!
Тож зрозуміло, що до того діла Рябий причетний. Бо як “рябе діло”- то значить, що Рябий чаклує.
Зранку Ілзіта вдягла біле платтячко, всі подалися до лісу веселитися, та Ілзіта присіла в чорницю… Що тут казати: сукенка ряба стала…
Яніс узявся до писання і гадав на цей раз упоратися без бруду – куди там! Спочатку впала на зошит ляпка, стираючи, він від хвилювання угепав ще одну. Яніс заплакав, на зошит впало три сльозинки, кожна розлилася на три літери – увесь зошит рябий. Я допитуюся:
– Як ся маєш?
– Рябе діло,- відказує Яніс та плаче.
Коли, бувши в дорозі, лусне в машині шина, коли вже з самого ранку спізнюєшся, коли менший братик зачепить скатертину і потягне геть усе, що на столі, на підлогу – запевняю, що ряботиння не обберешся.
Люди гомонять: рябе життя. Це значить, що бувають білі дні та чорні дні, жовті дні заздрощів, сині дні надій. Поспитайте в бабусі, вона розповість. Вона часто каже: “В очах миготить” або “рябіє”. Вона добре його, Рябого, знає. В неї довге та рябе життя.
Що місяць рябий, те вже всі бачили місячної ночі. А хто ще не примітив того, нехай пильніше придивиться. Вже й до космонавтів забрався Рябий. Але вчені кажуть, що й Сонце рябе, є і там якісь плями. І там встиг побувати Рябий. Хто ж то такий? Чого він тільки в цього поросяти побував, оцей зошит поляпав, цього пса поцяткував плямами, оцю корову Рябою назвав ? Чому квітка гороху та квітка квасолі – рябі, а решта ні? Чому в одного хлоп’яти на носі ряботиння, а в іншого немає? Оцього я не відаю. Поспитайте у вчених. Казка про Рябого оповідає, а вчені виловлюють його і вивчають. Хто-хто, а вони відають.
Якщо ви не можете відшукати Рябого серед каміння на березі моря, то вчиніть отак: звечора покладіть на стіл відкриту коробку акварельних фарб та склянку води. А окрім коробки лишіть кілька аркушів білого паперу. І от прокинетесь уранці – папір геть розцяткований. То Рябий уночі грається. Спочатку бере склянку з водою й наливає її в мисочки з фарбами. А тоді, мов на клавішах, бігає собі взад та вперед по фарбах, ще й пританцьовує на білому папері. Одні кажуть, такі його забавки, інші – так він тренується. Але краще за всіх знають його художники. Він їх не боїться і не криється від них. Коли художник малює, Рябий сидить коло тюбиків або на палітрі (дошка, де розводять фарби) і, висвистуючи, змішує фарби. Він – помічник художника.
Одного разу, коли я мурував собі піч, намислив домовитися з Рябим художника Улда Земзаріса, щоб з тим Рябим глину місити. Де там! Земзаріс питав Рябого, чи хоче він помогти Зієдонісу. А той відповів, що Зієдоніс нехай сам собі місить глину або нехай запросить Сірого. Рябий в жодному разі не піде перегарцьовувати геть усе на сіре. Рябий усе сіре робить гарним і рябим, а не навпаки.
Одначе досить. Не можна ж рябі казки писати такими довгими – рябіє в очах. Час від часу, як читатимете цю казку, позирайте в дзеркало – як там ваші очі. Якщо рябіє, то час і відпочити.
Кольорові казки