Для середнього шкільного віку
Казковий сценарій новорічної програми
Звучать фанфари. Світло в залі згасає. Завіса відкривається.
КАРТИНА 1
Гниле болото або лісова хаща. Виходить Лісовик. Кує зозуля.
Лісовик: Отакої, знов я повинен чекати цих нездар. Водяник, ти де?
Водяник (вилізає з болота): На місці я, Лісовик, не галасуй. І Страшко давно тебе чекає.
Страшко: Ага…(злізає з дерева)
Лісовик: Так, що ми сьогодні зробили. Перший я. На лося дерево звалив? Звалив. Дітей в темний ліс заманив? Заманив. Ще гриби у кошику Червоній Шапочці підмінив на мухомори…
Страшко: Супер…
Водяник: Я, я, зараз я!! Човен з рибалками перевернув, пловцям п’ятки лоскотав. Вони трохи не втопилися! Сомів та щук посварив. Така велетенська бійка була! Сила!
Лісовик: А ти, Страшко?
Страшко: А я, а я…А я як вийшов …Всі одразу впали…Мабуть злякалися.
Лісовик: Де там наша Кікімора ходить. Постійно запізнюється на збори.
Водяник: Та вона, мабуть на черговому кастингу. Все хоче у зірки потрапити.
Лісовик: Уявляю: наша Кіка у «Шансі» – ой, не можу…
Страшко: Ні! Ні! Нехай краще її візьмуть у якийсь серіал. Наприклад : Моя прекрасна няня»
Лісовик: Та ні! «Не родися красивою»
Водяник: А родися Кікіморою…
Всі сміються.
Прибігає Кікімора. Всі замовкають і вишукуються.
Кіка: Хі-хі. Привіт,хлопчики. Що ви тут робите? Хвастаєтеся один перед одним. Пустуни та ледацюги.
Водяник: Та я тобі за такі слова .
Кіка: Ой-ой, злякав. Одна я, бідненька працюю. І день і ніч, і день і ніч. І навіть зараз іду з роботи по лісі та як зарегочу. Ось так – (дурно сміється) – всі білки з дерев впали – думали землетрус.
Лісовик: Ой, Кікочка, ти у нас професіонал! Не те що ці…телепні.(замахується).
Кіка: А яка, хлопці у нас програма на Новорічне свято? Я собі зробила новий прикід : плаття з яскравого шмаття, прикрашене сушеними гусеницями, зачіска зі свіженької соломи…(крутиться)
Лісовик: Красунечко наша.
Страшко: Супер…
Водяник: Кікімора, вона і є Кікімора…
Кіка: Що ти сказав. Та я тобі …( Починається бійка)
Лісовик: (розкидає всіх) Ну ти, Водяник, прямий, як свинячий хвіст. Хто ж це жінкам правду каже? Кікочка, ти його не слухай. Ти у нас найчарівніша Кікімора в усьому Гнилому болоті. У тебе такі гарні противні маленькі очі, такий миленький мініатюрний носик та і вся ти у нас просто диво…Правда Страшко?
Страшко: Ага, Кіка, ти навіть красивіша за мене…
Кіка: Так ось, пустуни. Ви, мабуть, знов, як завжди будете в новорічне свято на галявині лежати та своїми капостями хизуватися. А ось я чула, що в Палаці культури (клубі, школі) діти готують Новорічний концерт та розваги, вони будуть танцювати, співати, жартувати, кажуть, а і ялинка там буде і подарунки всім роздаватимуть…
Лісовик: Мабуть буде весело.
Страшко: (мрійно) Супер…
Водяник: А ми знову будемо нудьгувати.
Кіка: Так я вам і пропоную! Треба якось їм свято зіпсувати, а собі зробити!
Ліший: Молодець, Кіка. Щоб таке вдіяти, поганеньке-поганеньке.
Страшко: А давайте їх з’їмо…
Кіка: Подавишся, дурний ненажеро.
Водяник: Може заллємо все водою, тоді їх чудові новорічні костюми зіпсуються.
Лісовик: Я придумав краще! Ми костюми концертні у дітей поцупимо і все інше, що вони до свята приготували і собі на Гнилому болоті таке свято влаштуємо для всієї Нечистої Сили. Ну як?
Страшко: Супер…
Водяник: Ти мене вже дістав. Весь час одне і теж: СУПЕР, СУПЕР. Ти ще хоч одне слово знаєш?
Страшко: Ага. Знаю. “Кльово”. Так зараз уся молодь говорить, а я у неї вчуся.
Кіка: Вчився би чомусь корисному.
Лісовик: Годі сперечатися. Якщо ви згодні з моїм планом, треба швидко переходити до його виконання. Ти, Кіка, як найспритніша, відповідаєш за крадіжку костюмів і реквізиту. Ти – Водяник, поцупиш фонограми з музичним оформленням. Ти, Страшко… Щоб тобі доручити таке посильне…
Страшко: Я можу піти в буфет і з’їсти у них всі пиріжки…
Лісовик: Ні, тупачок, ти поцупиш якийсь реквізит, одним словом, все, що у них буде погано лежати.
Кіка: Кажуть, у них завжди погано лежать мікрофони.
Страшко: Супер. Ой, кльово.
Лісовик: А я вкраду найголовніше – СЦЕНАРІЙ і стану режисером нашого свята.
Страшко: Сценарій –це така булочка? Чи пампушка? (Облизується)
Кіка: «Кльовий» ти мій! Сценарій – це важливий документ свята! У кого сценарій – той на святі – головний! Не побоюся цього слова – головний режисер!
Всі (в захваті): Кльово! Круто! Класно! Яка ти, Кікімора, розумна…
Кіка: Вперед, до справи!!!
Всі кричать і втікають.
ЗАВІСА ЗАКРИВАЄТЬСЯ
КАРТИНА 2
Світло згасає. Концертний зал. Генеральна репетиція. На авансцену виходить Режисер (Неуважлива людина, яка завжди все губить, трошки капризна та нервова, як і більшість творчих людей). За ним (або нею) бігають завжди дві помічниці (1,2)
Режисер: Увага! Увага! Починаємо репетицію Новорічного концерту. Де мій сценарій? (Подають) Так. Мікрофон? Дякую. Окуляри? Де я подів мої окуляри.
(Всі шукають навкруги, потім помічають, що окуляри на голові у режисера)
Режисер: Ось вони!
Режисер: Освітлювач! Світло готове?
Голос: Ми готові. (Миготить світлом). Перша пушка? Друга пушка? (включають пушки)
Режисер: Декорації готові?
Художник: (Виглядає є з куліс) Робимо останні штрихи.
Режисер: Звукорежисер? Звукорежисер.
Режисер: Знов запізнюється.
Біжить звукорежисер: Все в порядку. Я на місці. А у мене ще немає сценарію.
Режисер: (до помічниць) Яке безладдя!!! (Побігли віддавати) Всі на сцену, готуємося до генеральної репетиції.
КАРТИНА 3
Завіса відкривається. Юні артисти (танцюристи, співаки, циркачі) займаються під команди своїх керівників. Посередині сцени – ялинка, красива, але ще вогники не горять. Художник дописує щось, Машиніст сцени лаштує декорації, час від часу вибігає костюмер, приміряє костюми, обміряє дітей-робоча обстановка. Як тільки завіса повністю відкривається, всі вибігають зі сцени.
Режисер: Увага! Починаємо генеральну репетицію!
Один за одним на фоні всієї цієї метушні проходять концертні номери (як на генеральному прогоні, може щось не до кінця, може з зупинками по команді керівника і з його поправками. Режисер у мікрофон запрошує артистів на сцені – практично веде концерт.
В цій частині концерту виконуються номери, переважно з використанням реквізиту, який у подальшому буде вкрадений поганими героями и з використанням якого вони будуть намагатися відтворити виступи дітей – артистів.
Режисер: (Плескає в долоні) Всім дякую. 10 хвилин перерва, потім продовжуємо генеральну репетицію.
Всі вибігають зі сцени. Звучить музика. З’являються бандити, крадуть все, що бачать ( пошепки коментують : Бери, бери костюми. А це що таке? Це мікрофон. А де сценарій? Ось він! Тримай, Кікочка…) і вибігають зі сцени.
На сцену виходить режисер з помічницями.
Режисер: Увага. Всі готові? Подовжуємо Генеральну репетицію. Де мій сценарій? А мікрофон? (Шукають)
Голос звукооператора: У мене пропали всі фонограми!!!
Режисер: Де я поклав свої окуляри? Невже і вони пропали?
Вбігає костюмер: Пропали всі костюми. Що робити?
Режисер бігає по сцені: Все пропало! Все пропало. Нас обікрали.
Всі в розпачі.
Режисер: Свято відміняється, поки не знайдемо грабіжників.
Завіса закривається
КАРТИНА 4
Режисер: (До дітей в зал ) Діти, ви не бачили, які злодії нас обікрали. Бачили? Хто? Лісовик? Страшко? Водяник? Кікімора? Ай-яй-яй. Якщо ми не знайдемо викрадачів, свято не відбудеться…
З залу вибігає найменший Козак (хлопчик у українському вбранні).
Козак 1: Я бачив, вони побігли до Гнилого болота, щоб там влаштувати своє свято.
Режисер: Що ж робити? Як врятувати наше свято? Ми ж діти, хіба ми зможемо перемогти ворогів, навіть якщо знайдемо?
Козак 1: Обов’язково переможемо.
Режисер: (іронічно) Хто? Ти? Теж мені Василь Вірастюк!
Козак: Не я, а ми! Українські козаки. Ми хоч і не дорослі, але дуже сильні. Бо ми займаємося спортом, багато працюємо і незабаром обов’язково станемо такими ж могутніми, як найсильніша людина світу – українець Василь Вірастюк! Хлопці, виходьте сюди.
Звучить музика, виходять “козаки”, роблять кілька вправ (якісь силові, або гімнастичні), стають струнко.
Козак 2: Ми готові вирушити в дорогу, знайти та покарати грабіжників.
Козак 3: Не хвилюйтеся, ми цих неуків обов’язково переможемо… (граються м’язами)
Козак 1: (знизу дивиться на великих) Або перехитруємо!
Режисер: Спасибі, хлопці, бажаємо вам удачі!!!
Звучить музика. Гладіатори виходять через зал, всі їх проводжають.
КАРТИНА 5
Завіса відкривається.
Гниле болото. Злодії зібрали всіх своїх помічників і роблять спробу зробити концерт. (Пародія на проведення репетиції, пародії на номери танцювального та циркового колективів .Все це виходить кумедно та незграбно, злодії всі пересварилися. Лісовик – режисер, хоч і у викрадених окулярах і зі сценарієм, але не може нічого путнього вдіяти зі своїми “артистами”.
У номерах – пародіях можна комічно відтворити всім знайомі образи: «Танці з зірками» – Могілевська – Яма, «Шанс» – Кузьма, Герой «Караоке на майдані» – Можна поспівати та походити з шапками по колу і т.п.)
Всі номери об’являють, наприклад: Найкращі танцюристи у світі- Кіка і Лісовик. Або: У перше на сцені, смертельний номер: Водяник-акробат…
Водяний: Клянуся своїм улюбленим болотом, ти, Кіка, чудово танцюєш.
Кіка: Але ти, Водяник, мені всі ноги відтоптав.
Страшко: Отримав, Водяник?
Лісовик: Нездари, ви нічого не вмієте. Теж мені,”артисти”. Всі геть!
Гонить всіх зі сцени. Вони ховаються від нього.
Кікімора: Слухай, лісовичок. А може повернемо ці кляті костюми справжнім артистам і попросимо, щоб вони нас хоч чомусь навчили.
Водяник: Краще давайте утопимо ці костюми в болоті.
Страшко: Бо ніякі ми не артисти.
Кікімора: Ми нездари і невдахи.
Лісовик: Що нам біднім робити…
Всі збираються посередині сцени, плачуть.
В цей час з’являються козаки, налаштовані по-бойовому.
Козаки: Ось вони. Хапай їх. Оточуй!
Козак1: Стійте, хлопці! Тут вже нема кого хапати!
Підходять до «артистів».
Козак: Шановні, у вас щось трапилося?
Лісовик: Хотіли стати артистами…
Водяник: Зробити собі свято…
Кікімора: А я хотіла стати суперзіркою…
Страшко: І нічого не вийшло!
Козак1: А тому нічого не вийшло, що, замість крадіжок та капостів, краще чомусь доброму навчилися.
Лісовик: Хто ж нас буде вчити?
Страшко: Нас всі не люблять…
Знову плачуть.
Козак 2: А за що вас любити? Коли повернете вкрадене, попросите пробачення. Може ставлення до вас і зміниться…
Кікімора: Ні нас не пробачать.
Водяник: Ми заслуговуємо покарання.
Козак: Та ви вже самі себе покарали.
Лісовик: Це правда…
Кікімора: Візьміть нас у артисти. Ну будь ласка…
Козак 1: Щоб стати артистами, панове, треба багато працювати, робити зарядку, ходити на репетиції …
Водяник: І тоді ми станемо справжніми артистами?
Страшко: І нас запросять на справжню сцену?
Козак 1: На справжню сцену і на справжній концерт.
Страшко: Супер!
Кіка: Це ти будеш “супер”, а я буду супер-пупер, тьфу, суперстар, тобто суперзірка.
Козак 2: Скоріш збирайте речі і пішли!
«Артисти»: Ура! Вперед! Збирають речі.
Всі виходять. ЗАВІСА ЗАКРИВАЄТЬСЯ,
КАРТИНА 6
На авансцені зажурений режисер з Помічницями.
Режисер: Яка ганьба. Підвести стільки глядачів. А через півгодини з’явиться Дід Мороз та Снігуронька. Що ми їм покажемо? І козаки не з’являються, невже злодії їх перемогли.
Звучить музика. Через зал козаки ведуть горе-артистів, які несуть вкрадені речі.
Режисер: Ось вони. Ми врятовані. Свято відбудеться. Які ж ви сміливі, шановні козаки. Перемогли таких страшних крадіїв.
(Помічниці забирають реквізит, уносять)
Козак: Не такі вони вже й страшні. Скоріш кумедні.
Козак2: А на крадіжку зважилися, бо дуже мріють стати артистами.
Режисер: (підходить до Лішого) Будь ласка, віддайте мені мій сценарій та мікрофон. (забирає). Пробачте, а це не мої окуляри? (забирає, надягає, розглядає крадіїв) А ви справжній Лісовик?
Лісовик: Так. А ти сумніваєшся? (насувається на нього)
Режисер: (не помічаючи ворожості) А хто ця мила дама?
Кіка: (у захваті) Я – мила. Чули? Я – справжнісінька болотяна Кікімора. А це – мої друзі – Водяник та Страшко.
Режисер: Яка удача. Я так давно мріяв написати сценарій про життя Нечистої Сили. Прошу вас, будьте моїми консультантами.
Лісовик: Але ми хочемо бути і артистами.
Режисер: Про таке я і мріяти не міг. Я запрошую вас на головні ролі майбутньої вистави.
Всі: Ура.
Страшко: Супер.
Режисер: А зараз до роботи. Всі готові?
Всі служби: Готові.
Режисер: Чудово! Встигли! Бо саме зараз до нас з’явиться найголовніша дійова особа Новорічного свята. Хто це, діти? Правильно! Дід Мороз.
Звучить новорічна мелодія. Виходить Дід Мороз. Вітає дітей.
Дід Мороз:
Доброго дня, любі хлопці й дівчата.
Всіх вас я радо вітаю зі святом!
Бачу, які ви гарненькі, чудові.
Будьте щасливі завжди і здорові.
Снігуронька:
Це свято радісне й веселе, і душу людям зігріва,
Стає тепліше у оселі, хоча надворі і зима.
Його не можна не чекати, воно приходить на поріг –
Це світле і щасливе свято, що має назву НОВИЙ РІК (всі разом)
Дід Мороз: Які ж ви всі гарні, святкові, видно, що дуже ретельно готувалися до свята.
Снігуронька: Дивись, Дідусю! Яка тут чудова ялинка! Тільки на ній ще не палають новорічні вогні.
Дід Мороз: А ми, онученько, це зараз швидко виправимо!
Хай пісня святкова над нами лунає,
А чудо-ялинка вогнями засяє!
Звучить музика. Запалюється ялинка.
Звучить пісня про Новий рік.
Режисер: Шановний, Дідусю Морозе! Дякуємо Вам за вітання і дуже просимо бути гостем на нашому Новорічному концерті. Адже діти – артисти так готувалися до свята.
Дід Мороз:Я із задоволенням залишуся та подивлюся ваш концерт.
Дід Мороз виходить у зал.
Режисер: Починаємо Новорічний концерт.
Концертна програма. Її ведуть режисер та наші «нові» артисти. Кожен їхній вихід – кумедний та веселий, вони можуть забувати слова, виштовхувати один одного на сцену, не справлятися з мікрофонами, можуть, навіть, звалитися зі сцені…
Останній номер – пісня Снігуроньки.
У фіналі пісні всі учасники програми виходять на сцену.
Режисер представляє учасників концерту.
Фінал.
Автор : Єрмоленко Ніна, Україна, 2007 р.