vertep

Вертеп

Для різного шкільного віку

Казковий сценарій

Вертеп Василя Хомика, Василя Сидя

Дійові особи (19): Звіздар, 4 Пастушків, 2 Анґели, 3 Царі, Ірод, 2 Воїни, Жид, Жидівка, Циган, Біда, Смерть, Чорт.

Звіздар і пастухи заходять до хати

Звiздар: (стукає тричi палицею із звiздою):
Слава Богу! Добрi люди,
з Вифлеєму ми iдемо.
I ступаємо усюди, звiстку радiсну несем.

Пастушок 1: Ми вночi при стадi спали,
і не знали й не гадали, що коїться в небесах.

Пастушок 2: Аж тут раптом серед ночi
протираєм соннi очi
і почули – хтось спiває, а на небi зiрка сяє.

Пастушок 3: Ми почули спiв анґелiв,
Спiв величний, спiв веселий
що в вертепi, у яскинi
Божий син родився нинi!

Всі: Коляда 1: “Небо і земля” (від “Во Вифлеємі” до “Три славні царі …” включно)

(Заходять царі)

Цар 1: Сотні років ми страждали,
На Месію всі чекали

Цар 2: Врешті зірка засіяла:
Нам дорогу показала.

Цар 3: У далекий Вифлиєм
Ми оце з дарами йдем.

(Входить Жид)

Жид: Ох, витаю ясне панство!
Які благородні панове,
Я щиро радий вас вітати,
І прислужитись всім готовий,
Щось можу в дорогу вам продати.

Звіздар: Забирайся, Мошку, з хати, Бо торгу не буде.
Нині хочуть святкувати усі чесні люди.

(Царі відходять на другий план)

Жид: Ну, то купіть собі краму у моїй крамниці.
Як Вам будуть тішитися файні молодиці!
А як грошей забракує,
то Моісей Якович Вам заборгує.
Пастушок Ти наразі заборгуєш, а потому не даруєш,
Людей з хати виганяєш, і маєтки забираєш.
Пастушок Спровадьте жидів з хати,
Ми не хочем торгувати.

Жид: Що?! Жида гнати? Жида з хати випихати?
Щоб до Вас Біда прийшла,
Щоб Вам Циган коні вкрав,
Щоб Вас Чорт у пекло взяв.

Чорт: Ви що, Рiздво святкуєте? Дурнi!
Глядiть сюди – я вас навчу як жити!
Хiба життя хтось може оцiнити без мене –
Пана людської душi!
Краса, добро. Усе це каламуть.
Бо лиш тоді життя чогось вартує,
Коли в кишені зайвий гріш.
Хіба ж не так?
Що дасть добро? Яка від нього рада?
Кому? За скільки ти його продаш?
У світі золото єдиний бог і влада
Йому вклоняються і бідний і багач.

Пастушки разом: Боже, Боже, поможи позбутися цієї сатани.

(З’являються Анґели)
(нечиста сила відходить вбік)

Анґел (до Чорта): Йди геть від них, нечиста сило!
Мир тобі, українська родино!
Хай святиться тут Боже ім’я,
Хай панує між Вами щоднини
Щире слово і правда свята.
Годі смутку, Вам радість звіщаю,
Що Месія на землю прийшов!
Що в вертепі, у яслах на сіні
Народилося нині Дитя
Тож, радійте, сини України,
Прославляйте Малятко-Христа!

Звіздар: Геть, шубавці, з хати!

Жид: Ну-ну-ну. Я Вам, гайдамаки, ще свого докажу.
Я про Вас Іроду розкажу.

(Мошко виходить і за хвилю входить цар Ірод з воїнами)

Воїн: Чого тут шум, чого всiм треба?!

Ірод: Що за крики тут у хаті?
Я вас хочу запитати-
І скажіть же мені,
Що ви за люди?
А то зараз всім від мене
страшна кара буде.

Жид: Яснійший царю,
вони слугу твого вірного зобиджають,
І тебе тут зневажають!
Кажуть, що іншого за царя мають.

Пастушок 1: Ти є цар, Та тільки земний,
А вродився цар таємний,
Що буде понад царями,
Над землею, небесами.

Пастушок 2: То не цар, то вічний Бог,
Що панує без тривог!
Ти боїшся того Бога,
Бо лиха Твоя дорога!

Ірод: (грізно): Що?!!

Жид: Мій Царю, вони тут повідають такi вiстi,
що цар свiту народився… У Вифлеємi мiстi!

Iрод (до воїна): Який там цар?! Що вiн плете?
Воїн: Мiй царю, кажуть що новина –
зродила Дiва Сина.
(Здивовано):
Месiю начебто –
Царя усього Свiту! Обiцяного в Заповiтi.

Iрод: Ха – ха ! Зумiли розсмiшити!
Воїн: Царю мій, прийшли зі Сходу мудреці,
котрим відомо, що родився новий Цар,
новий земний володар.

Iрод: Хто? Що? Месiя? Цар?
Чи ти може помилився?
Тож зараз же, мершій
Поклич зі Сходу мудреців.

Царі: Ми царі зі Сходу
У твій край приходим,
Поклонитись тій Дитині
Що родилась в Палестині.

Цар 1: Я – цар Єгипетського роду,
де мiй народ з давнiх давен
Пророкував i проповiдував,
що має народитись
Божий Син – спаситель свiту.
Побачив я зорю i дари з собою взяв
щоби Iсуса привiтав.

Цар 2: Я – цар iндiйського народу,
Де мiй народ по горах i лiсах блукає,
Рiзних богiв собi шукає.
А сьогоднi Анґел менi сповiстив,
Що Христос ся народив.
I я дари з собою взяв, щоб Iсуса привiтав.

Цар 3: Я – цар грецького народу,
я не боюсь нiчого зроду,
Де мiй народ по морю гуляє
i Бога – Зевса величає.
А на Сходi зоря засiяла
і дорогу менi показала.
I я дари з собою взяв, щоб Iсуса привiтав.

Iрод: Що ж, ідіть, ідіть у Вифлиєм
І царю вклоніться,
А назад вертатиметесь,
сюди поверніться.
Вкажете мені путь
Куди йти треба
Бо вклонитись йому
У мене велика потреба.
(Царі виходять)

Iрод: Відколи я вчув оцю новину,
Що новий цар народився,
Не маю спочину.
Я не можу цього знести!
Я зітру цього Месію,
Бо трон мій царський,- він забрати  не сміє!
Воїни!
Всіх дітей в краю зібрати,
Всіх дволітніх постинати!
Кожен хлопчик до двох літ
Хай загине! – Так зробіть!
А між ними певно й він,
Знайде свій смертельний згин.

Воїн: Твiй наказ святий для нас,
ми виконаєм в цей час.

Iрод: І мале дитя в яскині
мусите знайти ще нині!
Бо інакше – всім вам смерть!

Смерть: О! Хтось закликує за мною,
готова я усiх стесать косою!

Iрод: Смерте люба, Смерте мила,
ти завжди мені служила,
всіх косила ворогів,
всіх кого я повелів.
А тепер скоси Того,
що в вертепі народився,
З Пречистої Діви воплотився

Всі: Коляда 3: “Не плач Рахиле”

Iрод: Гей солдати мої вірні!

Воїн: Ми тут, царю!

Iрод: (до воїна): Як мій наказ? Всi дiти вбитi?

Воїн: Так, мiй царю!

Анґел 1: Не тішся, Iроде лукавий,
Що задумав, Ти, лукавий?
Вигубити люд весь правий?
Ні! Тобі не вдасться це, проклятий, –
Ти не будеш панувати,
А царем буде дитятко,
Вифлеємське отрочатко.
Знай же, Іроде, лукавий
Ось тобi – новина:
Межи дiтьми, не вбито Божого Сина!

Iрод:(з розпачем) Що?!! Бунт, зрада!!!
(і, оговтавшись,)
О Смерте, Смерте моя мила,
Ти всякий бунт у зародку душила!
Прилинь, махни косою раз i вдруге,
Нехай не живуть на свiтi добрi люди!

Смерть: (немов відлуння) О-го-го-го!
Нi синку, їх нам не здолати.
Ходім зі мною
в темряви і вічності палати.
Бо мале дитя в яскині
Має владу в світі нині,
Мушу я йому служити,
А тебе я маю вбити.

Чорт: (захекано): Пройшов я тисячі доріг,
стоптав я тисячі чобіт,
аж поки долетів сюди.
(Нюх, нюх) Ха-ха
О, тут вже чую грішну душу!
Її з собою взяти в пекло мушу!
(приступає до Ірода)

Iрод: Гей, сторожа!

Смерть: (відганяє косою солдатів)
– Вона вже не поможе.

Iрод: О Смерте, Смерте моя мила!
Зостав мене, я жити хочу –
Усю тебе я озолочу!

Смерть: Вiд мене не вiдкупишся ти злотом,
вражий сину, – пiшли зi мною в домовину!

Чорт: Ходім, ходім, мiй любий царю,
тебе в смолi я покупаю!
або Чорт: Пішли зі мною в пекло,
там нам буде тепло!

(Смерть косою за шию забирає Ірода, Чорт підштовхує його ззаду рогачем).

Анґел 1: Поборено зло,
лютий цар вiдступив
Звалив його спiльний до волi порив
Хай згода й любов помiж вами панує
Хай справами вашими серце керує
Хай злоби i заздростi згине отрута,
Щоб Iрод нiколи не змiг повернутись!
А нинi ми разом Iсуса вiтаймо
I славу во вiки Йому заспiваймо.

Всі: Коляда 4

Жид: Я вiншую вас як жид:
Хай ся грiш у вас держит,
Най від вас  біда біжить.
Най сі доїть молоко
Від корови й від бико,
Хай ся кури вам несут, хай яйце знесе когут.
А за тую віншину – дайте щось,
бо я вже йду.

Жидiвка: Я вiншую як жидiвка:
хай буде у вас горiлка.
Як горiлки в вас нема, то купiть собi вина !

Пастух: Достить, жиде, брехати, лахмани пускати,
Мусиш на наше свято хоч раз заколядувати

Жид: Капітулювати? А хто буде за ті інтереси
доляри давати?
(Жида довго вмовляють, врешті пропонують гроші і він починає колядувати)
Пішов я та й колядувати
Ступив я до чужої хати-
А там їли-попивали,
А мені ніц не давали:
Бідний я, бідний я.

У пецу пироги варили
Під пецом голубці студили-
Я ся ближче присував,
По одному витягав,
В торбу клав, в торбу клав.

Та мені того було мало –
Пішов я в комору по сало,
Та ще сала не дістав,
Як мя господар там злапав.
Так мя справ!!! Так мя справ!!!

Анґел: Прощавайте, мир в цій хаті
Щасливі будьте і багаті,
Майте волю добру, гожу
Тільки вірте в ласку Божу
Ласка Божа вас спасе
Край і нарід піднесе!

Пастух: Ми на тому добрі люди коляду кінчаєм,
Щастя-долі цьому дому
Щиро всі бажаєм!

За основу взято вертеп записаний у с. Головецько
Сколівського р-ну Ярославом Кердом,
Редактор: Ромко Ніс, Рецензент: Леся Скромна.