vertep

Вертеп

Для різного шкільного віку

Казковий сценарій

Вертеп хору “Вiрую”

Персонажi (15 чол.): Звiздар, три Царi, три Пастушки, Ангел, Чорт, Смерть, Iрод, два Воїни, Жид, Жидiвка, хор.

Звіздар і пастухи заходять до хати

Звiздар: (стукає тричi палицею із звiздою):
(версія 1)
Слава Богу! Добрi люди, з Вифлеєму ми iдемо.
I ступаємо усюди, звiстку радiсну несемо.
Звістку цю дивну зоря провіщає.
(версія 2)
Люди, уклін Вам,
і звістку прийняти я прошу.
Бо чи зустрінемось ще
на життєвім розпутті безкраїм,
що розкидає людей мов сніжинки – врізнобіч.
Звістку цю дивну зоря провіщає.

Пастушок 1: Що крізь темряву ночі засіяла

Пастушок 2: За собою нас позвала!

Пастушок 3: Ми почули спiв анґелiв,
спiв величний, спiв веселий
що в вертепi у яскинi

Разом: Божий син родився нинi!

(Вискакує Чорт)

Чорт: Ха! Ха! Ха!
Дурна забава!
Немає Бога – тілько зваба,
тілько мастацький каламбур.
Сюди, хутчіш, – я кращий кредитор.
Беру в заставу (і то, хіба я хочу? – Мушу.)
Маленьку дзюньку (показує яку)
жалюгідну душу.
За неї Вам і пиво, і ковбаси,
і голу дівку,
і грошей – хоч в бочку квасить.
Тілько сюди її малесеньку, сюди.
Процент Вам буде, (ха-ха) – хоч куди!

Анґел: (відганяє Чорта, б’ючи невидимим мечем)
Ось тобі! Пуста потворо.
Зникни, згинь,
у синім морі розчинися,
у болото сплинь,
в полі попелом розвійся- полети.
Не засмуть сердець юнацьких – пропади!
Бо предивная новина- Діва Сина породила.

Звіздар: Наче небо отверзло уста і тисячі анґелів
хором добірним звістили

Всі: Коляда 1: “Во вифлеємi нинi новина” (до “За світлом зірки …” включно)

(Заходять царі)

Царі: Мир Вам, люди!

Цар 1: Ми з далеких доріг,
Чужеземних сторін.

Цар 2: Залишили свій почет увесь і палати

Цар 3: І з дарами оцими йдемо
нового царя привітати

(Входить Жид, Царі відходять на другий план)

Жид: Ґут морґен. Я прийшов до вас
в самий добрий час.
Ай-вай-вай! Ту сколькi люду,
будут торґi, много цуду.
Може куплю, може уторгую,
А що треба, – я продам,
Бо я маю файний крам.

Пастух: Ми не міняємо і не торгуємо
І тебе тут, жиде не потребуємо.
Ми нині Месію вітаємо,
Що прийшов до нас з неба!

Жидiвка: Мошку, хлопи (ґої) подуріли:
Вже не сіют і не косят,
А спасення в Бога просят.

Жид: Ой панов’є, дармо ждати –
Прийде Ірод: всіх за ґрати,
Демократов, демаґоґов,
Ібо так уґодно Богу.

Пастух: О ні, того вже не буде!
Не такі сьогодні люди,
Щоб з тобою ґендель мати
І про Бога забувати.

Жид: Чого ви всі так розкричались?
Слова всі ваші є пусті.
Краще б до рабіна подались,
А він є мудрий, страх на тім!
Він вам сказав би, точно знаю,
Бо в нього конф, як Соломон,
Що ще Месії тут немає,
А всьо то мрія лише й сон.
Месія скоро ще не прийде,
А як появиться – мой, мой
Сам рабін проти нього вийде,
А не якийсь там пастух – ґой.

Жидiвка: Чи не ліпше в корчму пити,
Закусить і одпочити.
Політика – не для хлопа,
Нащо Бога, нащо попа?

Жид: Нащо ті співи, танці, дзвони
До корчми краще б вам піти.
А в мене цімес – горілонька,
що аж закрутяться світи.

Звіздар: Ні, козацькі вольні діти
Більш не хочуть в корчмі пити,
Вже допилась Україна –
Вкрита соромом руїна.

Цар 1: Де народ про край не дбає,
А краде і пропиває-
Там зростають хворі діти,
Що не знають, де подітись.

(Жид і жидівка змовницьки перешіптуються, далі жидівка виходить)

Жид: А як хлоп не буде пити,
то з чого бідний жид має жити?

Вбігає Жидівка: Цар Ірод з воїнами йдуть-
хай до землі усі падуть!

Воїн: Чого тут шум, чого всiм треба?!

Чорт (до Ірода): Володарю землі і неба,
тут всі, хто чесний, – проти тебе!

Ірод: Що за диво нині з вами? Я царем є над царями.
Чи так, Мошку ?

Жид: Так. Так, яснійший царю…
Саро ком цу гер. Страшно Саро все сказати, треба,
мабуть нам тiкати.

Жидiвка: Тихо дурню!
Хочеш злото – лiзь до самого болота.
(До Ірода):
Маєм царю новину, …
всип нам злото, ну-ну-ну.

Iрод: Ви спочатку новину, а тодi я вам – сипну.

Жид: (зі страхом, затинаючись)
Є в нас Царю такi вiстi, такi вiстi,
що цар свiту народився…
У Вифлеємi мiстi!

Жидiвка: Чом нам злото не даєш?

Iрод (до воїна): Який там цар?! Що вiн плете?

Воїн: Мiй царю, кажуть що новина –
зродила Дiва Сина.
(Здивовано): Месiю начебто –
Царя усього Свiту! Обiцяного в Заповiтi.

Iрод: Ха – ха ! Зумiли розсмiшити!

Чорт: (прослизає тiнню, задоволено потираючи руки):
Тепер комусь не жити.

Воїн: Царю мій, зі Сходу
три мудреці прийшли
котрим відомо, що родився новий Цар,
новий земний володар.

Iрод: Хто? Що? Месiя? Цар?
Чи ти може помилився?
Тож зараз же, мершій
Поклич зі Сходу мудреців.

Царі: Ми царі зі Сходу
У твій край приходим,
Поклонитись тій Дитині
Що родилась в Палестині.

Цар 1: Я – цар Єгипетського роду,
де мiй народ з давнiх давен
Пророкував i проповiдував,
що має народитись
Божий Син – спаситель свiту.
Побачив я зорю i дари з собою взяв
щоб Iсуса привiтав.

Цар 2: Я – цар iндiйського народу,
Де мiй народ по горах i лiсах блукає,
Рiзних богiв собi шукає.
А сьогоднi Анґел менi сповiстив,
Що Христос ся народив.
I я дари з собою взяв, щоб Iсуса привiтав.

Цар 3: Я – цар грецького народу,
я не боюсь нiчого зроду,
Де мiй народ по морю гуляє
i Бога – Зевса величає.
А на Сходi зоря засiяла
і дорогу менi показала.
I я дари з собою взяв, щоб Iсуса привiтав.

Iрод: Що ж, ідіть, ідіть у Вифлиєм
І царю вклоніться,
А назад вертатемите-
сюди поверніться.
Вкажете мені путь
Куди йти треба
Бо вклонитись йому
У мене велика потреба.

(Царі виходять)

Iрод: Один я цар тут,
Володар всього краю.
Царя дитяти я не знаю i знати не бажаю!
Перебийте всю дiтвору без пощади,
Без розбору. Кожен хлопчик до двох лiт,
Хай загине – так зробiть!

Воїн: Твiй наказ святий для нас,
ми виконуєм в цей час.

Iрод: І мале дитя в яскині
мусите знайти ще нині!
Бо інакше – всім вам смерть!

Смерть: О! Хтось закликує за мною,
готова я усiх стесать косою!

Iрод: Смерте люба, Смерте мила,
ти завжди мені слудила,
всіх косила ворогів,
всіх кого я повелів.
А тепер скоси Того,
що в вертепі народився,
З Пречистої воплотився

Всі: Коляда 3:Не плач Рахиле

Iрод: Гей солдати мої вірні!

Воїн: Ми тут, царю!

Iрод: (до воїна): Ну то що? Всi дiти вбитi?

Воїн: Так, мiй царю!

Анґел: Не тішся, Iроде лукавий,
нажився ти лихої слави.
Ніщо безкарно не пройде,
і ніщо не зникає,
і над катом кожним
меч долі звисає.
Хоч діток ти вбив,
Свою душу – загубив.
Тож знай, що Месія не вмер – Він живий!
Ось тобi – новина:
Межи дiтьми, не вбито Божого Сина!

Iрод: (з розпачем)
Що?!! Бунт, зрада!!!
(і, оговтавшись,)
О Смерте, Смерте моя мила,
ти всякий бунт у зародку душила!
Прилинь, махни косою раз i вдруге,
Нехай не будуть в свiтi добрi люди!

Смерть: (немов відлуння)
О-го-го-го!
Нi синку, їх нам не здолати.
Ходім зі мною
в темряви і вічності палати.
Бо мале дитя в яскині
Має владу в світі нині,
Мушу я йому служити,
А тебе я маю вбити.

Чорт: (захекано): Пройшов я тисячі доріг,
стоптав я тисячі чобіт,
аж поки долетів сюди.
(Нюх, нюх) Ха-ха
О, тут вже чую грішну душу!
Її з собою взяти в пекло мушу!

(приступає до Ірода)

Iрод: Гей, сторожа!

Смерть: (відганяє косою солдатів)
– Вона вже не поможе.

Iрод: О Смерте, Смерте моя мила!
Зостав мене, я жити хочу –
Усю тебе я озолочу!

Смерть: Вiд мене не вiдкупишся ти злотом,
вражий сину, – пiшли зi мною в домовину!

Чорт: Ходім, ходім, мiй любий царю,
тебе в смолi я покупаю!
або Чорт: Пішли зі мною в пекло,
там нам буде тепло!

(Смерть косою за шию забирає Ірода, Чорт підштовхує його ззаду рогачем).

Анґел: Поборено зло,
лютий цар вiдступив
Звалив його спiльний до волi порив
Хай згода й любов помiж вами панує
Хай справами вашими серце керує
Хай злоби i заздростi згине отрута,
Щоб Iрод нiколи не змiг повернутись!
А нинi ми разом Iсуса вiтаймо
I славу во вiки Йому заспiваймо.

Всі: Коляда 4

Жид: Я вiншую вас як жид:
Хай ся грiш у вас держит,
Най від вас уся біда біжить.
Най сі доє молоко
Від корови й від бика,
Хай ся кури вам несут, хай яйце знесе когут.
А за тую віншину – дайте щось,
бо я вже йду.

Жидiвка: Я вiншую як жидiвка: хай буде у вас горiлка.
Як горiлки в вас нема, то купiть собi вина!

Пастух: Достить, жиде, брехати, лахмани пускати,
Мусиш на наше свято хоч раз заколядувати

Жид: Капітулювати? А хто буде за ті інтереси
доляри давати?
(Жида довго вмовляють, врешті пропонують гроші і він починає колядувати)
Пішов я та й колядувати
Ступив я до чужої хати-
А там їли-попивали,
А мені ніц не давали:
Бідний я, бідний я.
У п’єцу пироги варили
Під п’єцом голубці студили-
Я ся ближче присував,
По одному витягав,
В торбу клав, в торбу клав.
Та мені того було мало –
Пішов я в комору по сало,
Та ще сала не дістав,
Як мя господар злапав-
Так мя справ!!! Так мя справ!!!

Анґел: Прощавайте, мир в цій хаті
Щасливі будьте і багаті,
Майте волю добру, гожу
Тільки вірте в ласку Божу
Ласка Божа вас спасе
Край і нарід піднесе!

Пастух: Ми на тому добрі люди коляду кінчаєм,
Щастя-долі цьому дому
Щиро всі бажаєм!

церква Ольги i Єлизавети