Казки, легенди та байки для дітей українською мовою
Леся Українка
У невеличкій кімнаті лежить на ліжку слабий хлопчик. Лежить він, не спить, дивиться, широко розкривши оченята, на вікно, заслонене хустиною: хустина не зовсім заслонила вікно, збоку трохи видко шибку й видко, як палає смужка блакитного світла аж додолу.
– Павлусю, куди ти так дивишся? – спитала мама хлопчика, бо то ж мама сиділа й гляділа свого слабого синка.
– Та я дивлюся на ту смужку. Мамо, звідки вона? З чого вона? – сказав хлопчик.
Ганс Крістіан Андерсен
— Бідні мої квіточки померли! — сказала маленька Іда. — Ще вчора ввечері вони були такі красиві, а тепер усі посхилялися. Від чого це вони так? — запитала вона студента, що сидів на дивані.
Вона дуже любила цього студента; він умів розповідати надзвичайно цікаві історії і вирізати з паперу дуже забавні картинки — сердечка з крихітками-танцівницями всередині, квіти і чудові палаци з дверима, які можна було відчинити. Великий витівник був цей студент!
Леся Українка
Бідний нічний сірий метелик сидів в темному вогкому льоху за бочкою з капустою. Сидів він сумно, стуливши свої темні крильця. Так смутно йому було, дарма що не був він там самотнім, – мав-таки сусіда; сусід той був лилик; та з того сусідства невелика була користь для метелика: лилик був неговіркий, понурий собі, та до того ще з якимсь презирством дивився на бідного метелика, – сказано, нерівня!
Ганс Крістіан Андерсен
Ген-ген у ясній і чистій височині плинув янгол, тримаючи в руках квітку з небесного саду. Та тільки він ту квітку притиснув до себе й поцілував, як від неї одірвалася пелюстина й упала посеред лісу в глейкувату землю. Там вона відразу ж пустила корінь, і дуже швидко в траві з’явилась нова рослинка.
– Що за чудернацьке створіння! – скрикнули трави, й ніхто з них не забажав визнати її за рівню – ані будяк, ані кропива.
Леонід Глібов. Байка
Обридла дневі суєта людськая,
Спустився він спочити в темноті,
І нічка тихая, мов чарівниця тая,
Прибралася у зорі золоті.
Широкий шлях замовк; ні пішки, ні на возі
Леонід Глібов. Весела казочка
І
Гуляло море на просторі,
3 далеких гір туман глядів,
Як свічечки, блищали зорі,
І місяць весело світив.
Була безсонная година;
Не спала ніч, ніхто не спав,
Не спала тихая долина,
Ганс Крістіан Андерсен
Хочу я розповісти тобі одну історію, яку сам чув, коли ще був малим, і щоразу, коли я її згадую, вона здається мені все кращою й кращою. Адже й з історіями трапляється так, як з багатьма людьми, вони стають з роками все кращими й кращими, і це дуже добре!
Ганс Крістіан Андерсен
В одному селі жили два чоловіки, і обидва вони мали однакові імена, їх звали Клаусами. Але в одного було чотири коняки, а у другого лише одна. Щоб не сплутати цих Клаусів, того, хто мав чотири коняки, звали великим Клаусом, а того, хто мав лише одну,- маленьким Клаусом. От послухаємо, що з ними трапилось, — істинна історія!
Казковий сценарій новорічної вистави для дітей
КАРТИНА 1.
Звучить увертюра (новорічна пісня “Біла казка”)
Завіса відкривається. Темний зимовий ліс. Тіні дерев.
Музика-завірюха. Лісові звуки.Сніг. На сцену через залу входить хлопчик, в руках ліхтарик, мапа. Уважно роздивляється. Озирається. Ухкає сова.
Андрій: І нічого я не боюся! Я сміливій. Мені здається, я йду у правильному напрямку. (Знов сова). І не треба мене лякати! (Дивиться у мапу). Ніхто не повірив, що я дійсно знайшов карту Чарівної Країни Казок. Вірніше, не повірили, що така Країна дійсно існує. “Ти що, Андрійко, маленький? Досі віриш у казки!” . Вони забули, який сьогодні день! Сьогодні Новорічне свято! Сьогодні можливі всілякі незвичайні явища, навіть чудеса. Ось знайду Країну Казок, тоді вони пожалкують, що глузували з мене.
Ой, хтось іде. Поки заховаюся.
Російська народна казка
Купався багатий крамар у річці, попав на глибінь і став тонути.
Проходив неподалік дід старий, мужичок-сірячок, почув крик, метнувся до річки й витяг крамаря з води. Крамар не знає, як дідкові й дякувати: запросив до себе в місто, пригостив щедро й подарував йому шмат золота завбільшки з конячу голову.
Взяв дід золото і йде додому, а назустріч йому баришник-перекупник табун коней жене.
— Добридень, діду! Звідки чвалаєш?