Для молодшого шкільного віку
Російська народна казка
Купався багатий крамар у річці, попав на глибінь і став тонути.
Проходив неподалік дід старий, мужичок-сірячок, почув крик, метнувся до річки й витяг крамаря з води. Крамар не знає, як дідкові й дякувати: запросив до себе в місто, пригостив щедро й подарував йому шмат золота завбільшки з конячу голову.
Взяв дід золото і йде додому, а назустріч йому баришник-перекупник табун коней жене.
— Добридень, діду! Звідки чвалаєш?
— З міста, від багатого крамаря.
— Що ж тобі крамар дав?
— Шмат золота з конячу голову.
— Віддай мені золото, візьми найкращого коня. Узяв дід найкращого коня, подякував та й пішов далі. Коли так назустіч йому пастух воли жене.
— Добридень, діду! Звідки чвалаєш?
— З міста, від крамаря.
— Що ж тобі крамар дав?
— Золота з конячу голову.
— А де ж воно?
— Проміняв на коня.
— Віддай мені коня за найкращого вола. Дід вибрав вола, подякував і пішов.
Коли ось назустріч йому вівчар отару жене.
— Добридень, діду! Звідки чвалаєш?
— Від багатого крамаря з міста.
— Що ж тобі крамар дав?
— Золота з конячу голову.
— Де ж воно?
— Проміняв на коня.
— А кінь де?
— Проміняв на вола.
— Віддай мені вола за найкращого барана. Узяв старий барана, подякував та й пішов далі. Аж так назустріч йому свинопас поросят жене.
— Добридень, діду! Де був?
— У місті, в багатого крамаря.
— Що ж тобі крамар дав?
— Шмат золота з конячу голову.
— Де ж воно?
— Проміняв на коня.
— А кінь де?
— Проміняв на вола.
— А віл де?
— Проміняв на барана.
— Віддай мені барана за найкраще порося.
Вибрав дід порося, подякував свинопасові та й пішов далі. Аж назустріч йому коробейник з коробом за спиною.
— Добридень, діду! Звідки йдеш?
— Від крамаря, з міста.
— А що тобі крамар дав?
— Золота з конячу голову.
— Де ж воно?
— Проміняв на коня.
— А кінь де?
— Проміняв на вола.
— А віл де?
— Проміняв на барана.
— А баран де?
— Проміняв на порося.
— Проміняй мені порося хоч на яку з моїх голок.
Вибрав старий гарну голку, подякував і пішов додому. Вже біля самісінької хати став через тин перелазити і згубив голку.
Вибігла дідові назустріч баба: . — Ох, голубе, я тут без тебе геть пропадаю! Ну, розказуй: був у крамаря?
— Був.
— А що крамар дав?
— Шмат золота з конячу голову.
— Де ж воно?
— Проміняв на коня.
— А кінь де?
— Проміняв на вола.
— А віл де?
— Проміняв на барана.
— А баран де?
— Проміняв на порося.
— А порося де?
— Проміняв на голку: хотів тобі, стара, гостинця принести, став через тин перелазити і згубив.
— Ну добре, голубчику, що хоч сам вернувся! Ходімо в хату вечеряти.
Переклав з російської АНАТОЛІЙ ГРИГОРУК