minba

Міньба

Для молодшого шкільного віку

Російська народна казка

Купався багатий крамар у річці, попав на глибінь і став тонути.

Проходив неподалік дід старий, мужичок-сірячок, почув крик, метнувся до річки й витяг крамаря з води. Крамар не знає, як дідкові й дякувати: запросив до себе в місто, пригостив щедро й подарував йому шмат золота завбільшки з конячу голову.

Взяв дід золото і йде додому, а назустріч йому баришник-перекупник табун коней жене.

— Добридень, діду! Звідки чвалаєш?

— З міста, від багатого крамаря.

— Що ж тобі крамар дав?

— Шмат золота з конячу голову.

— Віддай мені золото, візьми найкращого коня. Узяв дід найкращого коня, подякував та й пішов далі. Коли так назустіч йому пастух воли жене.

— Добридень, діду! Звідки чвалаєш?

— З міста, від крамаря.

— Що ж тобі крамар дав?

— Золота з конячу голову.

— А де ж воно?

— Проміняв на коня.

— Віддай мені коня за найкращого вола. Дід вибрав вола, подякував і пішов.

Коли ось назустріч йому вівчар отару жене.

— Добридень, діду! Звідки чвалаєш?

— Від багатого крамаря з міста.

— Що ж тобі крамар дав?

— Золота з конячу голову.

— Де ж воно?

— Проміняв на коня.

— А кінь де?

— Проміняв на вола.

— Віддай мені вола за найкращого барана. Узяв старий барана, подякував та й пішов далі. Аж так назустріч йому свинопас поросят жене.

— Добридень, діду! Де був?

— У місті, в багатого крамаря.

— Що ж тобі крамар дав?

— Шмат золота з конячу голову.

— Де ж воно?

— Проміняв на коня.

— А кінь де?

— Проміняв на вола.

— А віл де?

— Проміняв на барана.

— Віддай мені барана за найкраще порося.

Вибрав дід порося, подякував свинопасові та й пішов далі. Аж назустріч йому коробейник з коробом за спиною.

— Добридень, діду! Звідки йдеш?

— Від крамаря, з міста.

— А що тобі крамар дав?

— Золота з конячу голову.

— Де ж воно?

— Проміняв на коня.

— А кінь де?

— Проміняв на вола.

— А віл де?

— Проміняв на барана.

— А баран де?

— Проміняв на порося.

— Проміняй мені порося хоч на яку з моїх голок.

Вибрав старий гарну голку, подякував і пішов додому. Вже біля самісінької хати став через тин перелазити і згубив голку.

Вибігла дідові назустріч баба: . — Ох, голубе, я тут без тебе геть пропадаю! Ну, розказуй: був у крамаря?

— Був.

— А що крамар дав?

— Шмат золота з конячу голову.

— Де ж воно?

— Проміняв на коня.

— А кінь де?

— Проміняв на вола.

— А віл де?

— Проміняв на барана.

— А баран де?

— Проміняв на порося.

— А порося де?

— Проміняв на голку: хотів тобі, стара, гостинця принести, став через тин перелазити і згубив.

— Ну добре, голубчику, що хоч сам вернувся! Ходімо в хату вечеряти.

Переклав з російської АНАТОЛІЙ ГРИГОРУК