Для дошкільного віку
Валентина Каменчук
Посміхається
Ведмедик:
— Я наївсь
Смачного
Меду.
Мама
Ведмедичка
Вмила мені
Личко,—
Бо хитрющі
Казки, легенди та байки для дітей українською мовою
Валентина Каменчук
Посміхається
Ведмедик:
— Я наївсь
Смачного
Меду.
Мама
Ведмедичка
Вмила мені
Личко,—
Бо хитрющі
Брати Грімм
Жила колись на світі королівна. І була в палаці, у високій вежі, зала з дванадцятьма вікнами, що дивились на всі сторони світу білого. Як вона, бувало, зайде в ту залу і гляне навкруги, то бачить усе своє королівство.
Гляне в перше вікно – бачить краще, ніж усі люди, гляне в друге – ще гостріше, третє – ще ясніше, і так аж до дванадцятого; крізь те вікно вона могла бачити все і на землі, і під землею, і ніщо від неї не могло заховатися.
Брати Грімм
Жила на світі одна бідна дівчина. Батько й мати її повмирали, ще як вона була маленька. Край села в невеличкій хатині мешкала її тітка, сама-самісінька. Вона пряла, ткала й шила і тим заробляла собі на хліб. Стара взяла сирітку до себе. Привчила її до праці й виховала скромною та чесною.
Коли дівчині було вже п’ятнадцять років, стара захворіла. Покликала її до свого ліжка, ніжно поглянула на неї й сказала:
Василь Сухомлинський
Поклала бабуся в землю насінину моркви. Не забарився і теплий весняний дощик. Проросла насінина. в землю поліз червоненький корінець, а до сонця піднявся і пагінець.
Ідуть дощі, земля п’є воду. Зелений пагінець став кучерявою косою. А корінець усе довшає й довшає. Незабаром він став уже такий, як пагінець. А потім і товстішати став. Ось уже як бочечка — кругленький, червоний.
Валентина Каменчук
Проти сонечка
Морквинки
Коси витягли
З хатинки.
Каже братик
До сестрички:
— Принеси,
Марічко,
Стрічки:
Для дошкільного віку Валентина Каменчук Зайченятко — Білий хвостик Капустинку Кличе в гості. Засміялася Капуста: — А мене Грядки не пустять! Збірка “У чаплі буде свято”
Німецька народна казка
Була собі на світі стара коза. Мала вона семеро маленьких козенят і любила їх так, як тільки може любити рідна мати. От якось надумала вона піти в ліс травички нарвати, діток нагодувати.
Покликала їх усіх та й каже:
– Дітоньки мої любі, я йду в ліс, а ви тут добре замкніться, вовка в хату не пускайте, бо як улізе, то всіх вас із кісточками поїсть. Цей душогубець ким завгодно прикинутись може, але ви його зразу впізнаєте: у нього товстий голос і чорні лапи.
Валентина Каменчук
Ой ду, ой дуду! —
Грає одуд на дуду.
А малі одуденята
Підмітають свою хату.
Тупу-туп. Тупу-туп.
Шиють, миють. Варять суп.
Ганс Крістіан Андерсен
Жив собі був джигунець, та тільки й манку (майно, добро), що головна щітка (щітка для волосся) та роззувало (знаряддя для скидання чобіт), але у нього ще був комірчик пречудесний: об цім-то комірі й річ!
Був вже той комірчик на порі і задумав женитись.
Словацька народна казка
Одного разу велика хмара завісила небо. Три дні Сонечко не показувалося. Занудьгували курчата без сонячного світла.
– Куди це сонечко поділось? – говорять . – Потрібно його чимскоріше на небо повернути.