Для дошкільного віку
Віршована казка Валер’яна Поліщука
Світлою долиною
Струмочок дзюрчить,
Над водою мінливою
Билина мовчить,
Билина-рослина
Стоїть, мовчить:
Є що тут їсти,
Є що й пить.
Сонечко грає,
Плющить вода,
Гілочки широкі
Кущик розкида.
Між гілок притулок
Для жучків, комах.
Тут у холодочку
Чисто, як в хатах.
Але що це скраю?
На гілці почвара,
Почвара страшна,
З кожного листочка
Відгризає кусень.
Що ж то за почвара
То зажера-гусінь.
Сонечко гріє,
Вітерець повіває.
Бедрик-кумедрик*
Поживи шукає,
По кущах гуляє,
В бруньки заглядає.
Назбирав він їжі
Повнії кишені,
По стебельцях лізе
На кущі зелені.
Він високо виліз
На верхню лозинку,
Щоб звідти побачить
Далеку долинку,
Розгорнути крильця
Й швидко полетіти,
Бо вдома чекають
Малесенькі діти.
Вже зіп’явся бедрик
Аж до верховіття,
Раптом зупинився:
Що то за страхіття?!
Перед самим носом,
Як грозова хмара,
Розп’ялась на гілці
Строката почвара.
Бедрик ворухнувся,
Щоб назад полізти..
Гусінь підвелася
Тулубом перістим
І жучка малого
Вдарила щосили!
Лапки затремтіли,
Крильця заніміли.
За листки чіпляючись,
Бедрик впав у воду
Та й пірнув у неї
До самого споду.
А мала комашка
З берега крутого
Бедрику помчала
Миттю на підмогу
Захопила швидко
Гілку невеличку,
Підтягла до берега
Та й кинула в річку
Бедрик учепився,
Щоб не утонути,
І поплив до берега,
До рогозів гнутих.
По лозинці виліз,
Погрівся на сонечку
Та розправив крильця
Й полетів додомочку.
По дорозі крикнув
Добрій комашині:
— Ми з тобою друзі
Будемо віднині!
Бедрик — те ж, що й жучок-сонечко