Казки, легенди та байки для дітей українською мовою
Брати Грімм
Жила на світі одна бідна дівчина. Батько й мати її повмирали, ще як вона була маленька. Край села в невеличкій хатині мешкала її тітка, сама-самісінька. Вона пряла, ткала й шила і тим заробляла собі на хліб. Стара взяла сирітку до себе. Привчила її до праці й виховала скромною та чесною.
Коли дівчині було вже п’ятнадцять років, стара захворіла. Покликала її до свого ліжка, ніжно поглянула на неї й сказала:
Василь Сухомлинський
Поклала бабуся в землю насінину моркви. Не забарився і теплий весняний дощик. Проросла насінина. в землю поліз червоненький корінець, а до сонця піднявся і пагінець.
Ідуть дощі, земля п’є воду. Зелений пагінець став кучерявою косою. А корінець усе довшає й довшає. Незабаром він став уже такий, як пагінець. А потім і товстішати став. Ось уже як бочечка — кругленький, червоний.
Валентина Каменчук
Проти сонечка
Морквинки
Коси витягли
З хатинки.
Каже братик
До сестрички:
— Принеси,
Марічко,
Стрічки:
Для дошкільного віку Валентина Каменчук Зайченятко — Білий хвостик Капустинку Кличе в гості. Засміялася Капуста: — А мене Грядки не пустять! Збірка “У чаплі буде свято”
Валентина Каменчук
Ой ду, ой дуду! —
Грає одуд на дуду.
А малі одуденята
Підмітають свою хату.
Тупу-туп. Тупу-туп.
Шиють, миють. Варять суп.
Ганс Крістіан Андерсен
Жив собі був джигунець, та тільки й манку (майно, добро), що головна щітка (щітка для волосся) та роззувало (знаряддя для скидання чобіт), але у нього ще був комірчик пречудесний: об цім-то комірі й річ!
Був вже той комірчик на порі і задумав женитись.
Валентина Каменчук
Дивувалися
Дубки:
— В лісі
Хтось
Згубив
Шапки! —
Ще не знали
Ті дубки,
Валентина Каменчук
Дві зелені
Хитрі
Жабки
Одягнули
Жовті
Шапки.
Каже
Бусел:
— Тре-ке-ке!
Ганс Крістіан Андерсен
Часом після бурі як ідеш по полю, де посіяна гречка, то бачиш, що вона почорніла й до землі поприлягала, немов вогонь перейшов через неї. Селяни кажуть:” Це блискавка наробила!” А чому ж блискавка наробила! “А через що ж блискавка таке з гречкою діє? Я розкажу вам, що чув од горобця, а горобцеві розказувала це стара верба, що онде й досі стоїть навсупроти ниви, де була гречка. Величезна верба та — й доладна і пишна, тільки старезна вже — аж згорбилась. Посередині вона репнула, а в щілині росте трава та ожина. Похилилось дерево, а зелені віти, наче довге зелене волосся, аж до самої зімлі пообвисали.
Валентина Каменчук
Дві синички
Воду з річки
В ночви
Носять
Невеличкі:
Завтра
В чаплі
Буде свято,—