Для дошкільного віку
Валентина Каменчук
На галявині
Бичок
Білий
Виставив
Бочок:
— Я не буду
Більш
Брикати,—
Казки, легенди та байки для дітей українською мовою
Валентина Каменчук
На галявині
Бичок
Білий
Виставив
Бочок:
— Я не буду
Більш
Брикати,—
Валентина Каменчук
У крамниці
Дві синиці
Продавали
Рукавиці.
Зайчик скік
На поріжок:
— Дайте білий
Кожушок:
Хочу бути
Казки Ред’ярда Кіплінга
Хочу я тобі, моє серденько, розповісти ще одну кaзочку з дaвніх-прaдaвніх чaсів.
Був собі тa жив собі у ті чaси нa світі Колючкa-Дряпучкa-їжaк, і мешкaв він нa берегaх кaлaмутної річки Амaзонки, і їв слимaків у черепaшкaх тa інші смaчні нaїдки. І мaв цей Колючкa-Дряпучкa доброго вірного другa – Повільну-Повaжну-Черепaху, якa теж проживaлa нa берегaх кaлaмутної річки Амaзонки і їлa зелений лaтук тa інше подібне зілля. Отож їм жилося зовсім непогaно.
Тамара Коломієць
У маленького курчатка
Коло кладки — БІЛА хатка.
А від хатки до дороги
Стежка стелиться під ноги.
Із розчинених воріт
Вируша курчатко в світ.
Імант Зієдоніс
“Як? І в тебе немає бурштину?” – витріщився кріт. Це означало, що кріт украй здивувався, бо ж очі в нього маленькі, ніби їх зовсім немає. “Як? І в тебе немає бурштину?!”
“Нема”,- мовив я.
“То ходімо зі мною,- сказав кріт. – В тебе дуже ріденькі брови,- оглянувши мене, додав він.- Прив’яжи-но понад віями зубну щітку, інакше пісок виїсть тобі очі”.
Казки Ред’ярда Кіплінга
Не зaвжди Кенгуру був тaкий, яким його ми бaчимо тепер. Це було зовсім інше звірятко, нa чотирьох куценьких ніжкaх, сіре, пухнaсте й пихaте.
Потaнцювaвши нa пaгорку посеред Австрaлії, він подaвся до мaленького чaродія Нкa. Прийшов він до Нкa врaнці о шостій годині, ще до снідaнку, тa й кaже:
Імант Зієдоніс
Є різні Рябі. Є великі Рябі й малі Рябі. Вони якраз оті, хто все вишукує, робить рябим, а самих їх відшукати важко. Здебільшого вони сплять серед прибережного каміння. Маленькі, зовсім як ряба рінь,і ховаються серед неї великі – поміж більшого каміння. Але пошукай між брилами – і там їх також знайдеш! Знаєш, як відрізнити їх від каміння? То дуже просто. Приклади до руки: якщо на долоні відбилися крапинки, то натрапили на Рябого, якщо ні, то це звичайнісінький камінь.
Імант Зієдоніс
Я – Сірий. Я Сірий, мов ота мишка. А ще я Сірий, як попіл і пташка, сірий-пресірий, як пилюка. Я – Сірий. І тому, що є на світі я, так яскраво вирізняються всі інші кольори.
Де я? Де можна мене помітити? Та скрізь. Але почнемо з весни. Пливуть сірі сніги, весніє сіра земля, пагіння-сіризна висіває сірим-сірим цей світ. Та ледве проклюнеться якась брунька, моя сіра донька, як уже розквітає верба!
Імант Зієдоніс
Полум’ячко, Вогнянка. Вогнедоня. Яка червона, славна на вістрі свічки пломеніє. Яка слухняна, яка люба! Чарівлива, полум’яна, щира доня вогню, яка гарна, червона… Червона шапочка, на ногах червоні черевички, ще й червоною хустинкою вимахує. Облизуючись, червоного язичка показує. Червоні щічки палахкотять. Вродлива, слухняна, Вогнянка, Вогнедоня.
Імант Зієдоніс
Синій кінь серед гороху. І справді – синій кінь серед гороху. Я його ще вчора там бачив. Він скуб сині квітки гороху, і тепер я знаю, чому кінь синій.
Так задумали інші коні. Якось зібралися коні з усіх кінців світу. У тому товаристві чорні, білі, чалі та гніді, сірі, рябі й червоні коні метикували: “Може статися, що машини переможуть і нам доведеться загинути. Вже тепер лошат дуже мало. А ще як старих коней поведуть на ферми лисицям на розтерзання, то що тоді?