Для дошкільного віку
Імант Зієдоніс
Я – Сірий. Я Сірий, мов ота мишка. А ще я Сірий, як попіл і пташка, сірий-пресірий, як пилюка. Я – Сірий. І тому, що є на світі я, так яскраво вирізняються всі інші кольори.
Де я? Де можна мене помітити? Та скрізь. Але почнемо з весни. Пливуть сірі сніги, весніє сіра земля, пагіння-сіризна висіває сірим-сірим цей світ. Та ледве проклюнеться якась брунька, моя сіра донька, як уже розквітає верба! Ну, хіба була б верба такою гарною й білою, якби ото я – Сірий, сірої весни не був таким сірим-пресірим? А ще сірої весни та з сірої землі вибивається зелена ружа, витикається із сірої землі ревінь, мов чортячі роги, червоний ревінь. Але почнемо ще раз. В сірих сутінках ранків вигулюються луками білі тумани. Ну, хіба видався б таким білим туман, якби не я – Сірий? Та нізащо. А як купається в сірому піднебессі червонюще сонечко, як виграє ранок, ми оспівуємо оцю красу лишень тому, що я – Сірий і я скрізь. Я, я перший з-поміж кольорів.
Я – найперший з усіх кольорів, за якими так нудьгують люди. Сірого ранку вони чекають на сонце, сірої ночі – на місяць, сірої весни – на квіти, сірої осені – на сніг. На моїй сіризні вирізняється кожна барва, отже я – найбарвистіший з-поміж кольорів, бо все стає привабливішим лише на моєму тлі. Білий ангорський кіт гарний, бо поруч – Я. Якби не сірі горобці, то з ким порівняти канарських пташок? Різнобарвні пташки гарні, бо є сірі пташки. Білі мишки гарні тому, що є сірі мишки, а білі піщинки тому, що є сірі.
Я – Сірий. Я допомагаю геть усім кольорам. Бува, вони не вміють самі себе показати, то я тут як тут – мовляв, дивіться, навіть з сірої дощової хмарини плету оті барвисті веселки. Мені ніколи того не жаль, що начебто плетуся позаду всіх – я колір не заздрісний, не завидющий. Я той, що народжує інші фарби, як ота сіра мильна вода, що народжує яскраву бульбашку на кінчику соломинки. А ви коли-небудь думали про це? Отже, тепер знайте, що то я допомагаю всім, я – Сірий. Який я з себе? Я ж уже казав: дивіться на пташку, на попіл, на пилюку. А ще вкиньте оцей червоний ґудзик у попіл. Ну, бачите? Який чудовий, різнобарвний ґудзик, правда? А за ним? Що там за ним? Це ж бо я – Сірий.
Кольорові казки