Літературні казки

Для дошкільного віку

Імант Зієдоніс

Я таки його бачив. Маленький та брунатний, він заліз на сковорідку, вистрибував по смажених кришениках картоплі і вигукував: “Брунатний! Брунатний!” Коли я посипав смаження перцем, він пчихнув та й щез.

Деякі, кому довелося його бачити, говорять те ж саме: це маленький брунатний чоловічок, який скрізь, де щось вариться, смажиться, печеться, кричить: “Брунатний! Брунатний! Брунатний!”- і все одразу підрум’янюється, гнітиться, стає брунатним, а отже, готовим. Проте бачать його лише обранці – потрібне превелике терпіння! Та мені кортить знову його побачити! Але де?

Читати далі

Для дошкільного віку

Імант Зієдоніс

Сонце, немов яєчний жовток, золотилося над світом. Воно випромінювало тепло і життя. По його промінчиках на землю збігали жовті курчата. Пізніше вони зодягнуться в різнобарвні зодяганки, а спочатку всі – в жовтому. Бджілка також була жовта, вона від щирого серця припрошувала до жовтого вулика й курчатко, та те не змогло до нього добратися. “Почекай-но,- думало собі.- Довкола пурхають жовті метелики, достемнісінько як я, отож і я полечу”. Курчатко підскочило, але ж крильця, крильця… тільки манюсінькі пуп’янки по боках, оторочені жовтим пушком… “Нічого,- вирішило курчатко.- Доросту до курки, то й літатиму високо-високо”. Та й примостилося під квочкою, і заснуло, зігріте жовтим пір’ям мами.

Читати далі

Для дошкільного віку

Імант Зієдоніс

Учора випав перший сніг. Усе стало біле. Все біле-пребіле, нічого не впізнати. Білк курка знесла біле яйце і загубила його у снігу.

Білий півень заспівав білу пісню, а вона злетіла під стріху, примерзла отам і зависла білою бурулькою.

Біла вивірка вивела білих вивірченят, а ті сховалися серед білого галуззя – і не знайти їх бїльше.

Читати далі