skarbnu4ka

Друзі

Для дошкільного віку

Валентина Юрченко

Сніг летить, і вітер віє,

сонце світить, а не гріє.

Під дверима кіт сидить

і від холоду тремтить.

Та дарма, що в кожушку,—

лапки мерзнуть на сніжку.

— Ой, няв-няв! — пустіть, змерзаю!..

Та ніхто не відкриває.

А у будці — пес кошлатий,—

там Рябкові, як у хаті.

Хай і вітер завиває,

а Рябко собі дрімає.

Раптом чує — няв-няв-няв!

Голос Мурчика пізнав,—

змерз, дрижить увесь Мурко,

й пожалів його Рябко.

— Гав-гав, Мурку!

Йди сюди, заховайся від біди!

І Рябка послухав кіт,

бо в них дружба з давніх літ,

змалку вкупі виростали,

разом у дворі гуляли,

влітку гралися обоє на траві,

як діток двоє.

Кіт Мурко умить охоче

до Рябка у будку вскочив,

там гарненько обтрусився,

і зігрівся, й обсушився,

муркотів він у подяці

тому другові — собаці,—

пес котячу пісню слухав

і лизав кота у вухо.