Для молодшого шкільного віку
Олександр Лук’яненко
Ладнали шпаківню для Шпака, а оселився Горобець. Розко шує зухвало з Горобчихою, горобенят вивели. Живуть. Ну, коли вже так сталося, — живіть здорові.
Але Горобцеві того мало.
— Живу в шпаківні, — хвалиться всім, — отож і величайте
мене надалі Шпаком.
— Горобчику, любчику, — умовляють його інші птахи, — схаменися! Ти ж проти
Шпака дрібняк, і масть не та, й заспівати, як він, не втнеш…
— Пусте. Шпаківню маю — значить, Шпак, — затявся на своєму Горобець.
Вуха всім процвенькав, але дарма, бо серед птахів заведено твердо: живи ти хоч у шпаківні, хоч в орлиному гнізді, а Горобець є—Горобцем і називатимуть.