komarasiya

Комарасія

Для молодшого шкільного віку

Кость Дяченко

Казка-жарт

1
За поля та за левади
Сіло сонце спочивати.
Натомилося ясне —
Хай-но трішечки засне.
А з далекого узгір’я
Через доли навпростець
Прикотився до подвір’я
Синій вечір-вечорець.

Сходять зіроньки вгорі,
Стало тихо у дворі
Натрудившись тяжко-важко,
Полягали спать мурашки.
Сам вітрець заради них
У чагарнику притих.
Раптом щось як задзижчить,
На весь двір як запищить!..

Це комар таке зчинив:
Всіх мурашок розбудив.

А вони ж бо трударі,
Їм вставати на зорі.

Та пірат кружля й навмисне
Як спікірує, як писне!
Так, що голосом своїм
Протикає вуха їм.

І зібрались мураші
На нараду в спориші.
Стали думать: що зробити,
Щоб бешкетника провчити?
На засіданні секретнім
План розроблено конкретний.
І негайно, в той же час
Підготовка почалась.
Ось мураш один квапливо
Стрибунця схопив за гриву.
Плиг в стремена і скака
Під лопух до павука.
— Дайте, діду, чимскоріше
Павутину найміцнішу! —
Той питає:
— Скільки метрів?
— Аж дванадцять міліметрів!
І назад помчався радо —
Тільки курява позаду.

А комар о тій порі
Задрімав уже в дворі.
Мураші тут павутину
Потихеньку узяли
Й комара до споришини
Міцно нею прип’яли…
Прив’язали комара
Й закричали всі:
— Урраа!!! —
Тут комар — як стрепенеться!
Як підскочить, як зірветься!
З переляку так рвонув,
Що всю Землю повернув.
Відірвавсь, затріпотів —
Десь аж в космос полетів…
Отака оказія —
Справжня КОМАРАСІЯ!

2
На Землі таке зчинилось,
Що нікому і не снилось.
Стала Африка тропична
Там, де полюс був Північний.
Полюсам обом холодним
Довелося працювать:
Почали один за одним
По екватору ганять.
А над Африкою — хмари.
Невідомо і звідкіль
Завірюха-заметіль
Навалило снігу стільки
У пустелі, що біда,
Лиш жирафина голівка
З кучугури вигляда.
Решту звірів замело
Ніби їх і не було.
Виють, скиглять бідні звірі —
Аж мороз дере по шкірі.
Бо из Африки тепло
В Антарктиду утекло.
У студений Антарктиді.
Стало сонце припікать
І Північний Льодовитий
Океан підігрівать.
Не сподобалось тюленям
Сонцем бавитись південним:
Та ще трохи припече —
З них і сало потече.
I моржам від спеки лихо,
Поховалися під кригу.
Та хіба ж рятунок є,
Коли крига розтає?..

3
Стали звірі план складати,
Як із Африки втікати.
Вихід був один: спішити
До жаркої Антарктиди.
Але цей здійснити план
Заважав їм океан.
Нумо риб вони гукати
Й інших мешканців води:
Чи не зможуть їх узяти
І доправити туди?
Просять слізно:
— Виручайте…—
Ті сказали:
— Що ж, сідайте! —
І почав цей дивний флот
Пасажирів брать на борт.
Хоч було їх і чимало —
Розмістились, посідали:
Бегемот на кашалота,
Шимпанзе на бегемота,
Какаду на шимпанзе —
Всіх цей «транспорт» повезе.
Кит сказав:
— Слона беру,
Тигра, лева й кенгуру.—
А макака та горила
Сіли вдвох на крокодила.
Вже яка акула люта,
А і та взяла верблюда.
Страус став на черепаху
І кричить:
— Візьміть жирафу! —
А жирафа їм услід:
— Я піду за вами вбрід.—
Що жирафі? Де не стане —
По коліна в океані.
Отакі б нам мати ніжки —
Всі моря б сходили пішки!..

— Всі готові?
— Всі готові!!! —
Лев сигнал дає слонові.
Слон три рази засурмив —
Дав відхід — і «флот», відплив.

4
Ну, а звірі з Арктики
Попливли до Африки.
На моржі пливе тюлень
Через день.
Бо й моржа везе тюлень
Через день.
Треба ж їм мінятися,
Щоб не так втомлятися.
— Ви куди? — керує ззаду
Ведмідь.—
На дві хвилечки лівіше
Беріть.

Менше вбоки вигинайте
Хвости:
Треба точно нам по курсу
Плисти! —
І гребуть, бідолахи,
Спішать,
Щоб на кризі холодній
Поспать.

5
В Антарктиді крига теж
Розтала геть.
А без неї всім пінгвінам
Буде смерть.
Бо не звикли ці двоногі
До тепла.
Краще їм, аби хурделиця
Була.

Щоб приніс до них пронизливий
Вітрець
Хоч би градусів на сорок
Морозець.
Бо від спеки задихаються
Усі,
По коліна загрузаючи
В грязі.
Сонце з неба припікає,
Насіда,—
Так що скоро загориться
І вода
Але в небі пролітали
Журавлі.
Посідали відпочити
На землі.
Всіх пінгвінів попід крильця
Узяли,
І від спеки через море
Понесли.

6
Страх тепер уже й мурашок
Пробира:
Де шукати, де ловити
Комара?
А знайти його потрібно —
Де б не був,
Щоб назад бешкетник Землю
Повернув.
Тут мураш один схопив себе
За лоб:
— Треба небо обдивитись
В телескоп! —
Повертали телескоп
На всі боки.
Обдивилися сузір’я
Та зірки.
І не видно! Десь, напевно,
Угорі
З того боку заховався
На зорі.
І мурашки заходилися
Гуртом
Терміново будувати
Космодром.
На ракеті на космічній
Полетять
Комара на кожній зіроньці
Шукать.

7
Все готово: дві мурашки
Малі
У космічному сидять
Кораблі.
Ще секунда — загориться
Пальне —
І в косміччя^орабель
Стрибоне.
А подвір’ям у хвилини
Оці
Біг хлопчина із відерцем
В руці.
Те відерце впустив
Карапуз
І побіг. А про нього
Забувсь.

Ой, нещастя ж яке!
Тим відром
Він накрив геть увесь
Космодром!..
Як тепер мураші
Полетять
Комара поміж зірок
Шукать?
Мурашня та кмітлива
Була:
Яму вирила збоку
Взяла.
— Гей, натиснули! — грянув
Наказ.
І відро перекинулось
Враз.
Тут найстарший мураш-
Астронавт
На все горло скомандував:
— Старт!..—
І в простори космічних
Пустель
Загримів-полетів
Корабель.

8
А крізь шторми-хвильокиди
«Флот» пливе до Антарктиди.
Бегемот гребе моторно,
Слон глядить в трубу підзорну
Страус голову від жаху
Заховав у черепаху.
Лева викупала хвиля,
3 тигра смуги ледь не змила
Крокодил втомився дуже:
В океані — не в калюжі.
Вже від голоду акула
І верблюда б проковтнула.
А верблюд сміється радий:
Не ковтне, бо він горбатий!
А позаду йде жирафа —
Наморилась, бідолаха.
Раптом слон гука на флоті:
— Материк на горизонті!!! —
Й, протрубивши на весь світ,
Дав команду:
— Повний хід! —
Сяйвом сонячним залита
Наближалась Антарктида.
І до теплої землі
Підпливають «кораблі».
Всі танцюють, всі скакають,
Одне одне обнімають.
Сонце пряжить-припіка:
Ось де справжня — Африка!

9
А в міжзоряній імлі
Мчать мурашки в кораблі.
Вже чимало пролетіли:
Шлях Чумацький огляділи
І сузір’я Гончих Псів —
Чи комар на них не сів?
На сузір’ї Козерога
Не помітили нічого.
На Дракон, Волосожар
Не спускався теж комар.
Об Вози та об Дельфін
Не торкався навіть він.
Зажурились космонавти:
Де ж пройдисвіта шукати?
Коли гульк: серед небес
Ворухнувся Геркулес…
Що ж таку здолає силу?
Може, щось його вкусило?

Підкрадаються тихенько…
А! Так ось де ти, серденько!
Вирив нірку,
Вліз у зірку —
Спить-свистить, як у сопілку.
І не встиг комар проснутись.
Як не може й ворухнутись.
Так його мурашки вдало
Й міцно сонного зв’язали,
І з трофеєм в кораблі
Мчать до рідної Землі-.
Про завершену програму
З борту б’ють радіограму:
КОМАРА СПІЙМАЛИ КОМА
НЕЗАБАРОМ БУДЕМ ДОМА
ПОВІДОМТЕ ДЕ ПОСАДКА
ОБНІМАЄМ МІЦНО КРАПКА.
А з Землі, на тім кінці,
Полетіло:
МОЛОДЦІ!
У ПОДВІР’Ї ВАМ ПОСАДКА
ВІД ДУШІ ЦІЛУЄМ КРАПКА.

10
І космічний корабель
Прилетів.
Обнімають мураші
Мурашів.
Наказали комарові
Вони:
— Ану Землю, як була,
Поверни! —
Прив’язали павутинами
Трьома:
— І не думай відірватись
Бо дарма! —
Підхопився комар,
Як рвонув —
І всю Землю назад
Повернув.
Відпустили тоді
Комара
Й на весь світ закричали:
Урраа!!!

11
Все зраділо, засіяло,
Все на місце поставало.
Знову звірі попливли
В ті краї, з яких були.
«Флот» пливе в зворотний путь
Під гучні овації.
Звірі в Африку пливуть
Із евакуації.

А назустріч їм на зміну
З африканської землі
В Антарктиду всіх пінгвінів
Переносять журавлі.

Попливли й північні звірі
Із ведмедем на буксирі.

Швидко течія Гольфстрім
Понесла їх в рідний дім.

12
Міцно сплять тепер комашки
І невтомнії мурашки.
Бо вони ж бо трударі,
Їм вставати на зорі.
Більш комар їх не чіпає:
Полетів кудись, немає.
Так від ляку «почикрижив»,
Що й адреси не залишив.

А не стало комара,
Нам також кінчать пора.

От була оказія —
Справжня КОМАРАСІЯ!