skarbnu4ka.com

Лебідь, щука і рак

Слухати казку “Лебідь, щука і рак”:

Українська народна казка

Плавав лебідь на воді понад берегом, зігнувши шию, дивився у воду. Пливла мимо нього щука, зупинилась і питає:

— Скажи, будь ласкавий, де ти буваєш, коли річка замерзає?

— А навіщо тобі це знать?

— Та я хотіла на зиму куди-небудь утекти, а то під льодом доводиться задихатися без свіжого повітря.

— Я на зиму лечу звідси в теплий край та і живу там до весни.

— Візьми і мене з собою,— сказала щука.

— А чого ж, про мене — все одно, хочеш, так подамось разом, веселіше буде. Почув їхню розмову рак і каже:

— Візьміть і мене.

— Ну так що ж, хочеш, одправляйсь і ти з нами, гуртом веселіше буде; діждемо осені, я вам тоді скажу, коли летіти.

Лебідь, бач, думав, що як вони плавають у воді, то вміють і літати у повітрі.

Минуло літо, настала осінь, лебідь і каже:

— Ну, пора летіти у вирій, збирайтеся на завтра, після обіду рушимо в дорогу.

Щука оповістила рака. Рак подумав і каже:

— А як же ми, сестро, будем на сухопутті жить без їжі? Давай візьмемо з собою на дорогу харчів, щоб нам вистачило до теплого краю.

— А як ми візьмем? — спитала щука.

— Та давай ми нагрузим харчами візок, впряжемося в нього і подамось. Запросимо і лебедя за компанію, то він нам поможе, втрьох потягнем за собою харчі.

Рак і щука добули воза, насукали з трави посторонок і чекають лебедя. На другий день прилетів лебідь і каже:

— Ну, ви тут готові, а то я вже лечу!

— Готові, готові, тільки ти, будь ласкавий, поможи нам віз везти, давай ми всі троє впряжемось і подамося.

— Добре, чіпляйте посторонку мені за ногу. Рак прив’язав лебедя за ногу. Свою посторонку взяв у клешні, а щука за третю учепилась зубами.

— Ну, разом! Рушай!

Рак шарпнув назад, хвостиком замелькав, щука стрілою розігналась у воду, на глиб, а лебідь, замахавши крилами, рвонувсь угору; обірвались усі посторонки, не дали возові ходу. Хто з них був винен, а хто прав, цього ніхто не знав і судити їх ніхто не став. Тільки жаби добре насміялись і немало дивувались, чого рак і щука не за своє діло брались.