Сорока-Білобока

Сорока-Білобока

Наталя Забіла

У сороки-

Білобоки

П’ять малят-сороченят.

Усі чисто

Хочуть їсти.

Треба всім їм дати лад.

От сорока-Білобока

Поскакала на поріг

І до хати

Працювати

Поскликала діток всіх.

Цей, здоровий,

Носить дрова,

Той, швидкий, пшоно товче.

Третій в чашку

Цідить бражку,

А малий млинці пече.

Тільки п’ятий

Хоче спати,

Помагати не біжить, —

У садочку

В холодочку

Ліг на травці та й лежить.

У сороки-

Білобоки

Все вже зроблено як слід.

Вся родина

Й господиня

Посідали за обід.

Ті — до кашки,

Ці — до бражки,

Ще й млинців по п’ять, по шість.

А ледаче

Хай поплаче! —

Хто не робить, той не їсть.

Як почув це братик п’ятий, —

Не схотів на травці спати,

Аж підскочив: — Як це так?!

Ви — в господі,

Я — в городі,

До роботи й я мастак!

Ось він поле

Бараболю

Й обгортає залюбки,

До городу

Носить воду,

Поливає огірки.

Ще й на вишню

На найвищу

Лізе ягідок нарвать.

Вже й приносить

Вишень досить,

Щоб усіх почастувать.

І сорока-

Білобока

Не нахвалиться сама:

— В мене діти

Працьовиті,

Зовсім ледарів нема!