Для дошкільного віку
Василь Сухомлинський
Це було влітку. Цілий день пекло сонце, а потім насунулись чорні хмари. Пішов дощ. Під високою гіллястою шовковицею сидів Василько.
Він не боявся зливи. Його захищало від неї густе листя. Під шовковицею було сухо. А поруч текли струмки.
Василько побачив, як один струмок поволеньки почав заповнювати невеличку заглибинку. Утворювалось озерце. На середині цього озерця був маленький острівок. Води все прибувало й прибувало. Ось-ось затопить острівець раптом Василько побачив на острівці маленьке червоне сонечко.
Воно бігало з одного краю острівця до другого. «Чому ж воно не летить,»-подумав Василько. Йому стало жаль сонечка.
Острівець ставав усе менший.
Ось він такий як п’ятачок. Ось він уже не більше копієчки. Сонечко сиділо непорушно.
Василько побіг під дощ. І зразу ж змок до нитки. Та він устиг урятувати сонечко.