Казки, легенди та байки для дітей українською мовою
Брати Грімм
У одного мельника було три сини, а в господарстві був млин, ослик і кіт. Сини мололи, ослик возив зерно та борошно, а кіт, звісно, ловив миші.
Коли мельник умер, сини поховали його і почали спадщину ділити.
Старший узяв собі млин, середущий – осла, а молодшому дістався кіт.
Езоп
Настала осінь. Розм’якла від дощів земля. Селянин запріг коней та й поїхав сіяти озимину. Орав до полудня поле, спини не розгинаючи, потім засіяв і заборонував. Додому повернувся вже поночі.
– Де ти так забарився? – питає його жінка.
– На полі; хоч і натомився дуже, але з усім упорався. Посіяв пшеницю, і, коли буде добра погода, матимемо добрий урожай.
Потому селянин повечеряв смачно й ліг спати. Взавтра знову подався на поле – полагодити огорожу, аж бачить: зграя журавлів хазяйнує на ньому – дзьобає пшеницю.
Василь Сухомлинський
На високому стеблі – велика квітка з золотими пелюстками. Вона схожа на сонце. Тому й називають квітку соняшником. Спить уночі соняшник, схиливши золоті пелюстки. Та як тільки сходить ранкова зоря, пелюстки тремтять. То соняшник жде сходу сонця. Ось уже сонце викотилося з-за обрію. Соняшник повертає до нього свою золоту голівку й дивиться, дивиться на червоне вогняне коло. Усміхається соняшник до сонця, радіє. Вітає його:
– Добрий день, сонечку, я так довго чекав тебе!
Олександр Лук’яненко
Ладнали шпаківню для Шпака, а оселився Горобець. Розко шує зухвало з Горобчихою, горобенят вивели. Живуть. Ну, коли вже так сталося, — живіть здорові.
Але Горобцеві того мало.
Шарль Перро
Одному бідному лісорубові так набридло дрова рубати та з лісу їх тягати, що він не один уже раз іаяв усіх злих і добрих чарівниць за їхню байдужість до його долі.
От стоїть він якось у лісі, нарубавши чималу в’язку дрівцят, і своїм звичаєм нарікає на долю: скільки вже років він лидарює, а ніхто ніколи ще не виконав жодного його бажання!
А слід сказати, що хоч добра у нього було мало, зате бажань — дівати нікуди.
Олександр Лук’яненко
Заслухався Півень-кукурідло: ну й ловко ж, доладно й милозвучно кує Зозуля… «Дай-но,-думає,-втну і я такого, мені це просто». Скочив на тин, дзьоба роззявив та як галасне:
— Ку-ку-рі-ку!
Езоп
Якось запріг селянин волів, навантажив воза пшеницею та й повіз до міста продавати.
– Не щастить нам сьогодні, – каже половий віл до чорного. – Віз важкий, та ще й під гору його тягти…
– Нічого, – відповідає чорний. – Всенький ранок у місті відпочиватимемо та й повернемось упорожні.
Англійська народна казка
Ось вам одна із найстаровинніших казок, які розповідали в Корнуелі.
У давні-предавні часи, коли в Корнуелі було ще безліч велетнів, неподалік од затоки Маунтс-Бей жив у селі славний хлопчина, котрого звали Малюк Том.
Славний то він славний, але був ледачий. Працював, коли заманеться, а постійним ділом зайнятись не хотів.
Том був невеликого зросту — ми маємо на увазі ті давні часи, коли, якщо вірити, всі чоловіки в Корнуелі були футів по вісім заввишки . Зате плечі у нього були широчезні, спина міщта, а руки і ноги, як із заліза.
Казковий сценарій проведення свята «ПРОЩАВАЙ, БУКВАРИКУ»
Мета: Вчити дітей виразно декламувати вірші, формувати інтерес до читання.
Розвивати акторські здібності, уяву, вміння фантазувати.
Виховувати у дітей любов до книги, дружні стосунки, родинні почуття.
Езоп
Жив колись у темному лісі могутній красень лев. Коли він обходив свої володіння, всюди навкруги тріщало гілля, трава хилилася й звірі ховалися в нори.
Та минав час, лев старішав, підупадав на силі, і врешті настала година, коли він так охляв, що й на ноги звестися не міг.
– Що ж мені тепер робити? – журився лев.- Полювати не можу, годувати мене нікому; їй-право, сконаю з голоду, гірка моя доле!